Семантичне поняття "праця" серед працюючого населення України

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Психология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Соціально-психологічний факультет

Кафедра соціальної та практичної психології

Семантичне поняття «праця» серед працюючого населення України

Курсова робота з психології праці

студентки 25 групи

соціально-психологічного факультету

спеціальності «Психологія»

Талько Аліни Зенонівни

Науковий керівник:

Каліна Надія Федорівна

Житомир 2014

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми праці як психологічного феномену

1.1 Праця, її види і властивості

1.1.1 Поняття праці

1.1.2 Соціальна сутність праці, її характер і зміст

1.2 Психологічні особливості сприймання праці

1.2.1 Уявлення про працю

1.2.2 Ставлення до праці

Розділ ІІ. Психосемантичні методи дослідження

2.1 Сутність психосемантики

2.1.1 Поняття психосемантики

2.1.2 Основні психосемантичні методи дослідження

2.1.2 Психологічні закономірності й моделі семантичної обробки

2.2 Характеристика асоціативного експерименту

2.2.1 Поняття асоціативного експерименту

2.2.2 Види та методика проведення асоціативного експерименту

Розділ ІІІ. Психосемантичне дослідження поняття праці серед працюючого населення України

3.1 Методика та організація дослідження

3.2 Проведення дослідження та інтерпретація результатів

3.2.1 Аналіз асоціацій на слово «праця» серед досліджуваних віком 20−35р

3.2.2 Аналіз асоціацій на слово «праця» серед досліджуваних віком 35−50р.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

соціальна праця сприймання асоціативний

Вступ

Актуальність дослідження. Людина живе не ізольовано від навколишнього середовища, явищ, подій, які відбуваються в світі. Вона постійно перебуває у взаємодії з навколишнім середовищем, тоді коли активно розвивається науково-технічний прогрес, коли відбуваються зміни у всіх сферах життя.

Якщо раніше джерело психо-емоцій було здебільшого у сфері особистих відносин, то тепер воно охопило і сферу професійної діяльності. Сьогодні інтенсивно інтелектуалізується праця. У багатьох професіях поряд із зниженням загально-фізичного навантаження на організм все більшого значення набувають елементи розумової діяльності, зростає відповідальність людини за роботу, яку вона виконує, а отже і сила впливу негативних психоемоційних факторів. Все це підвищує вимоги до внутрішніх ресурсів людини, важливим компонентом яких є психічне здоров’я і емоційна рівновага.

Сьогодні важко створити психологічний комфорт. З виникненням нових видів техніки збільшилась швидкість роботи обладнання, збільшився потік інформації, що створило стійке і постійне збудження психіки людини, що може негативно вплинути на загальний стан здоров’я людини [2].

Об'єкт дослідження — сприймання праці.

Предмет дослідження — поняття праця працюючим населенням.

Мета дослідження — вивчити уявлення працюючого населення про працю.

Завдання дослідження.

Проаналізувати проблему праці в житті людини.

Підібрати психосемантичні методи дослідження.

Дослідити з допомогою асоціативного експерименту семантичне поняття праця.

Методологічні та теоретичні основи дослідження. Методологічною основою дослідження стали дослідження Ф. Гальтона, К. Юнга, М. Вейтгеймера, А. Лурія, А. Леонтьєва.

Методи та організація дослідження. В ході роботи використовувалися аналіз наукової літератури, асоціативний експеримент та зведена таблиця асоціацій. Результати психосемантичного дослідження було піддано математичній обробці. Дослідження проводилося у м. Києві. Участь у дослідженні брали 30 осіб, які працюють, віком від 20−35 років, і 30 осіб, які працюють, віком від 35−50 років.

Надійність та вірогідність. Надійність і вірогідність дослідження забезпечувались глибоким теоретико-методологічним аналізом вивчення проблеми; застосуванням методів, релевантних меті і завданням дослідженню, поєднанням кількісного та якісного аналізу.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання теоретичних й емпіричних результатів дослідження для розробки відповідних тем для лекційних курсів по досліджуваній проблемі.

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми праці як психологічного феномену

1.1 Поняття праці

1.1.1 Праця, її види і властивості

Праця — цілеспрямована діяльність людини, що реалізує свої фізичні та розумові здібності для отримання певних матеріальних або духовних благ, іменованих на виробництві продуктом праці, продуктом виробництва.

Праця, перш за все, процес, який чиниться між людиною і природою, процес, в якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою. Також потрібно враховувати, що людина, впливаючи на природу, використовуючи і змінюючи її в цілях створення споживацьких вартостей, необхідних для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, не тільки створює матеріальні і духовні блага, але і змінює свою власну природу. Вона розвиває свої здібності і таланти, виробляє у себе необхідні соціальні якості, формує себе як особистість [3].

Як економічна категорія праця є одним із факторів виробництва.

Подальший розвиток суспільства значною мірою залежить від вдосконалення знарядь праці і виробничих відносин. Ці характеристики праці істотно відрізняють характер людської діяльності від інстинктивної поведінки тварин, що дозволило Карлу Марксу і Фрідріху Енгельсу розглянути працю в якості своєрідного «творця» людської історії, створити «трудову гіпотезу» походження людини і суспільства (антропосоціогенез). Проблема виникнення людини мислячої, що творить, здатної до трудової діяльності з подібними до себе, була розглянута Енгельсом в роботах «Діалектика природи», «Роль праці в процесі перетворення мавпи до людини». Енгельс запропонував існування складного маятнико-подібного руху від біологічних до якісно нових соціальних закономірностей і назад в процесі антропогенезу.

Розвиток суспільства і людини тепер прямо пов’язане з удосконалюванням знарядь праці. У знаряддях праці, їх формах і функціях закріплені ідеальні, історично вироблені, узагальнені способи трудової діяльності. Знаряддя праці змушують людину діяти за логікою загальної схеми праці. В процесі навчання оволодіння знаряддями праці стає найважливішим засобом соціалізації осіб, залучення їх до норм культури. Знаряддя праці були першими предметними, матеріальними «абстракціями», що зробило вплив на процеси становлення і розвитку власне мислення [2].

Ускладнюються в процесі праці форми спілкування, мова й мислення призводять до появи нового типу організації життя — до суспільства. Праця пов’язує учасників спільної діяльності в спільність, опосередковує їх спілкування [1].

1.1.2 Соціальна сутність праці, її характер і зміст

Праця є основа і неодмінна умова життєдіяльності людей. Впливаючи на навколишнє природне середовище, змінюючи і пристосовуючи її до своїх потреб, люди не тільки забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства [7].

Процес праці - складне явище, багатоаспектне. Основними формами прояви праці є:

— Витрати людської енергії. Це психофізіологічна сторона трудової діяльності, що виражається у витраті енергії м’язів, мозку, нервів, органів почуттів. Витрати енергії людини визначаються ступенем важкості праці та рівнем нервово-психологічної напруги, вони формують такі стани як стомлення і втому. Від рівня витрат людської енергії залежать працездатність, здоров’я людини і його розвиток.

— Взаємодія працівника із засобами виробництва, предметами і засобами праці. Це організаційно-технологічний аспект трудової діяльності. Він визначається рівнем технічної оснащеності праці, ступенем його механізації та автоматизації, досконалістю технології, організацією робочого місця, кваліфікації працівника, його досвідом, застосовуваними і т.д. Організаційно-технологічні параметри діяльності висувають вимоги до спеціальної підготовки працівників, до їх кваліфікаційного рівня.

— Виробнича взаємодія працівників один з одним як по горизонталі, так і по вертикалі визначає організаційно-економічну сторону трудової діяльності. Вона залежить від рівня розподілу і кооперації праці, форми організації праці, чисельності працюючих та організаційно-правової форми підприємства.

Виконуючи трудові функції, люди взаємодіють, вступають у відносини один з одним, і саме праця є тією первинної категорією, у якої укладено все різноманіття конкретних суспільних явищ і відносин.

До показників характеру праці відноситься форма власності, ставлення працівників до засобів виробництва і своєї праці, перерозподільні відносини, ступінь соціальних відмінностей в процесі праці та ін. [6].

Зміст праці висловлює розподіл функцій на робочому місці і визначається сукупністю виконуваних операцій. Воно відображає виробничо-технічну сторону праці, показує рівень розвитку продуктивних сил, технічних способів з'єднання особистого та речового елементів виробництва, тобто розкриває працю насамперед як процес взаємодії людини з природою, засобами праці в процесі трудової діяльності.

Зміст праці залежить від того, що людина робить і які знаряддя для цього використовує, які функції виконує і як вони поєднуються при цьому, які зусилля переживає[5].

Таким чином, наслідком трудової діяльності стає, з одного боку, насичення ринку товарами, послугами, культурними цінностями, з іншого — прогрес виробництва, поява нових потреб і їх подальше задоволення.

Розвиток і вдосконалення виробництва благотворно позначається на відтворенні населення, підвищення його матеріального і культурного рівня [3].

1.2 Психологічні особливості сприймання праці

1.2.1 Уявлення про працю

Формування теоретичних уявлень про працю охоплює три періоди: донауковий, класичний і сучасний.

Донауковий період. Він є найдовшим (III ст. до н. є. — XVIII ст. н. є.) і характеризується формуванням найзагальніших уявлень про працю, її місце в суспільстві та житті окремої людини. Пов’язаний з розвитком відповідних ідей у Давньому Єгипті, античних цивілізаціях Греції та Риму, середньовічній Європі.

Класичний період. Охоплює XVIII -- початок XX ст. Головні його напрями:

обґрунтування протестантської етики (М. Лютер, Ж. Кальвін);

політекономічні дослідження праці (А. Сміт, Д. Рікардо, В. Петті);

утопічні уявлення про працю (Т. Мор, К. -А. Сен Сімон, ПІ. Фур'є, Р. Оуен);

вивчення характерних особливостей індустріального суспільства (0. Конт, Е. Дюркгейм, М. Вебер, К. Маркс, Ф. Енгельс);

емпіричні дослідження проблем праці (Ч. Бут, Б. Вебб, Л. Віллерме);

розробка основних категорій і понять соціології праці (Е. Дюркгейм, М. Вебер, К. Маркс)[6].

Велику роль у формуванні правильних уявлень про працю відіграє сім'я, вона найбільше сприяє трудовому вихованню дітей. Діти спостерігають за роботою батьків, інших родичів, бачать, як вони цікавляться справами один одного, їх взаємодопомогу[12].

1.2.2 Ставлення до праці

Ставлення до праці - зв’язок між працівником і суспільством, працівником і працею щодо виробництва та розподілу матеріальних і духовних благ.

У цьому понятті синтезовано кілька типів відносин: ставлення до праці як суспільної цінності, ставлення до своєї професії, ставлення до конкретних умов, за яких відбувається праця. Це зумовлює складну структуру поняття «ставлення до праці», яке є єдністю трьох елементів: мотивів праці, реальної трудової поведінки та вербальної (вираженої за допомогою мови) оцінки трудової ситуації. Мотиваційний елемент ставлення до праці пов’язаний з трудовими мотивами та установками, якими керується працівник у трудовій діяльності. Елемент реальної трудової поведінки -- з трудовою активністю працівника і виявляється в його трудовій поведінці: ефективному виконанні виробничого завдання, його якості, участі у технічній творчості, оволодінні передовими засобами праці, економії сировини, матеріалів, поєднанні кількох професій, ініціативності, відповідальності, дисциплінованості. Елемент вербальної оцінки характеризує рівень задоволеності виробничими умовами (розміром заробітної плати, змістом та умовами праці, взаєминами з керівництвом і товаришами по роботі тощо) і стосується внутрішнього стану працівника, емоційного сприйняття ним трудової діяльності, особливостей трудової ситуації.

Як показують соціологічні дослідження, проведені М. П. Лукашевичем, у трудових колективах можна виділити чотири типи ставлення до праці:

по-перше: група наднормативного типу, що включає винятково сумлінних працівників. Їх частка становить приблизно 5% від усіх працюючих.

по-друге: група нормативного типу, що складається з досить сумлінних працівників. Ця частина працівників становить 60%.

по-третє: група субнормативного типу, що об'єднує недостатньо сумлінних працівників — 30%.

по-четверте: група не нормативного типу, куди входять недобросовісні працівники. Їх близько 5%[13].

Розділ ІІ. Психосемантичні методи дослідження

2.1 Сутність психосемантики

2.1.1 Поняття психосемагтика

Термін «психосемантика» був введений одночасно двома психологами В. Ф. Петренко і А. Г. Шмелевим в їх монографіях з дуже схожими назвами, що вийшли одночасно в 1983 році.

Загалом, психосемантика є розділом загальної психології, що вивчає процеси формування і психологічну структуру значень.

«У завдання психосемантики входить реконструкція індивідуальної системи значень, через призму якої відбувається сприйняття суб'єктом світу, інших людей, самого себе, а також вивчення її генезису, будови і функціонування. Психосемантика досліджує різні форми існування значення в індивідуальній свідомості (образи, символи, комунікативні та ритуальні дії, а також словесні поняття) «[9]. «Вона об'єднує психологічні дослідження значення, що розуміється в психології як найважливіша одиниця психічного відображення у людини» [10].

Однією із програмних тез експериментальної психосемантики свідомості, тісно дотичних із завданням психосемантики кольору, є наступний: «…Розуміння значення як форми узагальнення, що є дериватом дійсності, репрезентувати не тільки у формі понять, але і в системно-організованому образному плані, вимагає і аналізу психічних процесів, на мові яких „записані“ ці значення, аналізу форми невербальних значень в людській свідомості» [9].

Під семантичним аналізом у психосемантиці, зокрема, розуміється виділення й аналіз семантичної структури психічного образу. Таким чином, щоб розділити власне проблему співвідношення між значенням і означуваним від проблеми розкриття структури значення, тобто від проблеми розкриття психологічного змісту повідомлення, ми надалі проблему співвідношення, що позначає і позначається будемо називати семіотичною, а проблему змісту знака — психосемантичною.

Під коннотативним значенням, слідом за Ч. Осгудом, розуміють " … ті стани, які слідують за сприйняттям слова — подразника і обов’язково передують осмисленим операціям із символами «. Ці значення виявляються у формі «афективно-почуттєвих тонів». Відповідно до думки В. Ф. Петренко, найбільш близьким аналогом коннотативного значення у вітчизняній психології є нерозчленований особистісний зміст і афективне фарбування образа. У його дослідженнях було підтверджено тезу Ч. Осгуда про релевантність коннотативних значень синестетичного механізму категоризації, що оперує на рівні «глибинної семантики». Цей рівень задіяний на більш ранніх стадіях презентації об'єкта суб'єкту, коли емоційні і перцептивні характеристики ще представлені свідомості в нерозчленованій єдності[14].

Основним методом виявлення коннотативного значення є метод семантичного диференціала (СД), а операціональною формою їх подання — багатомірний семантичний простір. Численні дослідження, проведені в рамках методології семантичного шкалювання, довели разючу міжкультурну і міжіндивідуальну стійкість структури конотативних значень, яка і є вимірами коннотативного «простору».

Ця структура представляється зазвичай у вигляді трьох осей — координат, узагальнено названих: Оцінка (хороший — поганий), Сила (сильний — слабкий), Активність (активний — пасивний). На сьогоднішній день можна вважати достатньо обґрунтованою та підтвердженою гіпотезу Ч. Осгуда про те, що цей тип значень релевантний людині як представнику не так культури, але — виду. Структура коннотативних значень, таким чином, відносна зі структурою основних психофізіологічних реакцій людини, причому основний реєстрований складовий в цих реакціях є нечітко диференційований емоційноподібний компонент.

Ця глибинна категоріальна система дозволяє людині оперувати в плані свідомості з предметними даностями на підставі схожості / відмінності їх емоційних «відгуків» (деяких емоційних обертонів), супутніх сприйняттю (представленню) будь-якого об'єкта. Найбільш вражає уяву факт, виявлений у зв’язку з вивченням конотації: незважаючи на свою «грубе, біологічне підгрунтя», ця система становить чуттєво-емоційний (синестетичний) базис мистецтва, тією мірою, в якій останнє ґрунтується на метафоричній образності. На наш погляд, синестетичний рівень категоризації багато в чому релевантний тієї області психічного, в якій кольори виявляються як символічні феномени[16].

2.2 Основні психосемантичні методи дослідження

До психосемантичних методів можна зарахувати ті, за допомогою яких ми можемо визначити значення або зміст того чи іншого слова, предмета, явища. При цьому, оскільки існують різні види значень, можна використовувати і різноманітні методи.

Прямі методи психосемантичних досліджень. Теорії «референтного значення» розглядають насамперед відношення знака до того чи іншого предмету, явища, якості. Тому для досліджень часто застосовують методики прямих описів або зображень слів. Наприклад, в одному з досліджень дітей шкільного віку просили зобразити базові емоції (радість, страх, сум, гнів) за допомогою олівця та аркуша паперу. Аналіз дитячих малюнків дозволив зрозуміти, з чим діти співвідносять ці слова: з мімікою, з жестами, із ситуаціями, які породжують емоції, із закріпленими в культурі символічними зображеннями емоційних виявів[4].

Дослідження категоріального значення вимагає своїх методів. Тут можна говорити про методи приписування або верифікації категорії. У першому випадку дається слово дятел і досліджуваний повинен назвати категорію птах, у другому випадку — окремі слова у сполученні з різними категоріями[11].

Асоціативний експеримент — найбільш розроблена техніка семантичного аналізу. Піддослідному надають слово-стимул, і йому потрібно назвати перші, які спали на думку, асоціації. Застосовують вільний асоціативний експеримент (піддослідний не обмежений у виборі можливих асоціацій) і спрямований асоціативний експеримент (асоціативний потік піддослідного обмежується рамками певного граматичного класу). Для семантичного аналізу важливе виявлення міри семантичної близькості між словами, щоб представити семантичну структуру слова чи категорії. Головна перевага асоціативного експерименту — це простота і зручність застосування. Недолік — це його чутливість до фонологічної та синтаксичної подібності. Наприклад, як у нормі, так і при патологіях, трапляються реакції-рими, реакції подібного літерного складу, а також мовні штампи та кліше.
Метод класифікації. Піддослідним пропонують класифікувати представлену множину обґєктів (стимулів), розбити їх на групи (здебільшого кількість груп і обґєктів у групі не обумовлюють). Метод класифікації застосовують не лише до слів, а й і до зображень та інших найрізноманітніших обґєктів (наприклад, може йтися про знайомі постаті чи твори мистецтва).

Метод класифікації застосовують і для виявлення індивідуальних розбіжностей у процесах категоризації. У цьому разі основним є не лише склад, а й кількість груп, що свідчать про стратегії, які піддослідні використовують у процесі класифікації.

Методи прямого шкалювання. Метод прямого шкалювання, запозичений із класичної психофізики, є простим і прямим способом отримання матриці семантичної подібності. Перед піддослідним ставлять завдання оцінити подібність значень стимулів за допомогою градуальної шкали. Цінність прямого методу шкалювання складається в простоті інтерпретації.

Метод тріадичного порівняння можна використовувати як для дорослих досліджуваних, так і для дітей. Процедура його проведення: для кожної випадково обраної трійки з набору стимулів піддослідний обирає два найближчі і два будь-які стимули. Цей метод вимагає великої кількості зіставлень, але він полегшує завдання порівняння для досліджуваного. В одній із праць було застосовано метод тріадичного порівняння зображень і назв восьми тварин: метелика, комара, черепахи, пацюка, кажана, крокодила, лебедя і кроля. Піддослідні двічі підряд із тижневою перервою проводили оцінку стимулів у 168 тріадах. Отримані результати виявили вікові відмінності класифікаційних основ: для дівчинки 4 років істотними виявилися афективні атрибути «гарний» і «кусається» (в один кластер поєднувалися пацюк, крокодил і комар, а в інший — кролик, метелик і лебідь); для дорослого важливим була формальна приналежність до різних біологічних типів (в один із кластерів поєднувалися, наприклад, пацюк і кролик, а в інший — комар і метелик).

Дослідження конотативного значення вимагає розробки особливих методів, оскільки в центр уваги потрапляє ставлення субґєкта до тих чи інших обґєктів.

У книзі Дж. Келлі «Психологія особистісних конструктів», яка вийшла у 1955 р., було описано новий метод — техніка репертуарних решіток. Цю методику було розроблено для виявлення «особистісних конструктів» — «особливого субґєктивного засобу», сконструйованого самою людиною, перевіреного нею на практиці, що допомагає їй сприймати і розуміти навколишню дійсність, прогнозувати й оцінювати події.
У класичному варіанті методика, по суті, є варіантом методу тріадичного порівняння. Піддослідний оцінює себе і людей зі свого найближчого оточення. Попередньо всю множину оцінюваних субґєктів розбивають на тріади. Піддослідний повинен обґєднати двох субґєктів у тріаді за однією якістю і протиставити їм третього.

Метод семантичного диференціалу (СД), який запропонував Ч. Осгуд, на думку вченого — це комбінація процедур шкалювання й методу контрольованих асоціацій. Процедура семантичного диференціалу зводиться до оцінки стимулів (ними можуть бути поняття, образи, дії, ситуації й інші обґєкти) за біполярними шкалами. Шкали задано антонімічними термінами, наприклад прикметниками, які описують протилежні якості обґєктів: теплий/холодний, ситий/голодний. Шкали звичайно градуйовані (наприклад, від -3 до +3), простір шкали між протилежними полюсами піддослідний сприймає як безперервний континуум ознак.

Класичний семантичний диференціал Осгуда являє собою набір із 15 шкал, заданий найбільш високочастотними прикметниками-антонімами. Пізніше було розроблено різні часткові семантичні диференціали (наприклад, невербальний СД). Метод семантичного диференціалу набув значного поширення в психології сприйняття, теорії комунікацій, у галузі естетики, реклами тощо. Популярність методу зумовлена тим, що він дозволяє провести непряму експертну оцінку різних обґєктів і явищ, визначити приховане ставлення до них, структури неусвідомлюваних змістів, виявити особливості категоріального аналізу.

Методи непрямого дослідження семантики. У цьому разі увагу зосереджено на тому впливі, який чинять процеси функціонування категоріальних структур на різні когнітивні процеси.

Порівняння порогів відчуття або субґєктивної тривалості стимулів із різним семантичним навантаженням. У найпростіших психофізичних експериментах часто виявляються семантичні ефекти. Наприклад, у відомому дослідженні Хауса і Соломона було продемонстровано, що чим вища частота (інакше кажучи, вживання у мові) слова, тим нижчий поріг його сприйняття. В іншому дослідженні піддослідним предґявляли послідовність знайомих і незнайомих символів. Хоча тривалість експозиції була однаковою (30 мс), незнайомі стимули, здавалося, звучали довше, ніж знайомі. Було також показано, що пороги відчуття змінюються для слів різної емоційної значущості. До цієї ж групи можна зарахувати всі експерименти, в яких хронометрують час впізнавання або називання стимулів залежно від семантичного контексту або передналаштування.

Аналіз групування стимулів при повному відтворенні списку слів є досить популярною методикою в семантичних дослідженнях. Піддослідному показують список на вигляд нескладних слів, а потім він відтворює їх у будь-якому порядку. На основі такої інструкції піддослідний зазвичай відтворює слова, групуючи їх за семантичними ознаками. Наприклад, у класичних експериментах Бусфідда і Седжвіка, відтворюючи назви птахів, піддослідні згадували підряд слова «яструб», «орел», «стервґятник», а після короткої паузи «курка», «індик», «качка». На підставі протоколів відтворення за допомогою низки математичних процедур «реконструюють» структуру відповідної ділянки семантичної памґяті.

Порівняння успішності витягування з памґяті залежно від семантичної обробки або передналаштування. Суть методики полягає в тому, що частина тестових стимулів включається до розвґязання попереднього завдання, такого, як доповнення слів або відтворення категорій (піддослідних просять назвати приклади таких категорій, як «меблі» або «птахи»), або відтворення базових знань (досліджуваних просять відповісти на низку питань, наприклад, «Що швидше рухається: заєць чи Земля?»). Через певний інтервал часу зненацька для досліджуваних дають тест на відтворення або впізнавання. Звичайно, семантична обробка стимулів поліпшує їхнє запамґятовування і наступне витягування з памґяті. Мета дослідників — порівняння позитивного впливу різних семантичних завдань.
Хронометрування часу прийняття рішень щодо лексичного характеру стимулу істинності чи хибності певних тверджень. Суть методики: перед досліджуваним ставлять завдання зробити висновок про поданий матеріал. Найпростіше завдання — ухвалення рішення про те, що було подано, — слово чи не слово («завдання лексичного рішення»). Складнішим є верифікація простих тверджень, таких, як «собака — це тварина"[16].

Методи, що використовують нейрофізіологічні кореляти. Метод семантичного радикала належить до умовно-рефлекторних. Критерієм семантичної близькості досліджуваних обґєктів є перенесення умовно-рефлекторної реакції з одного обґєкта на інший, семантично з ним повґязаний. В експерименті О.Р. Лурії та О.С. Виноградової предґявлення тестового слова (наприклад, «кішка») супроводжувалося болючим подразненням — ударом струму. Після виникнення стійкого умовного рефлексу, який виражався у звуженні судин руки і голови, піддослідному предґявляли список слів, серед яких були нейтральні («вікно», «лампа», «зошит»), подібні з тестовим словом за звучанням («крихта», «кришка», «кружка»), а також слова, які мають звґязок з тестовим («кошеня», «миша», «молоко»). Результати показали, що нейтральні слова не спричинили жодних реакцій; близькі за звучанням слова зумовлювали появу загальної орієнтованої реакції (звуження судин пальців і розширення судин голови), а слова, повґязані з тестовими за змістом, — специфічну болючу реакцію (одночасне звуження судин руки і голови)[9].

Використання компонентів зумовлених потенціалів (ЗП) як індикаторів семантичного аналізу. Метод засновано на використанні індикаторів змістовної обробки так званої негативної хвилі, з латентним періодом 400 мс, яка зґявляється у відповідь на існуючу семантичну неузгодженість предґявлених стимулів, і позитивної хвилі з латентним періодом 300 мс, що виникає у відповідь на повторення стимулів.

Наприклад, хвиля з латентним періодом 400 мс реєструється, коли в завданні лексичного вибору як передналаштування використовують або слова, не повґязані за змістом із тестовим стимулом, або антоніми. Такі результати фіксуються й у ситуації, коли останнє слово в реченні не відповідає за змістом іншим, або у відповідь на безглузде сполучення букв. Навпаки, при семантичній близькості слів або предґявленні високочастотних слів негативна хвиля з латентним періодом 400 мс виражена слабко, а амплітуда позитивного компонента ЗП із латентним періодом близько 300 мс збільшується[16].

2.1.3 Психологічні закономірності й моделі семантичної обробки

Рання семантична обробка. Взаємозвґязок абстрактного категоріального знання з процесами сприйняття почали активно обговорювати, починаючи з 1970-х pp. У центрі уваги опинилися два питання: «Чому ми знаємо, що троянда — це троянда?», «Коли ми знаємо, що троянда — це троянда?». Гіпотетична троянда дотепер є улюбленим прикладом у цій галузі досліджень. Перше з цих питань стосується виокремлення значущих ознак для ухвалення семантичного рішення, другий — характеру і тимчасових етапів процесу семантичної обробки. У результаті численних досліджень було виокремлено низку феноменів і запропоновано кілька пояснювальних конструктів. Більшість феноменів можна зарахувати до ефектів семантичного передналаштування.

Помилкове передналаштування збільшує час реакції. Цей ефект виявляється, якщо між передналаштуванням і тестовим словом інтервал становить понад 350 мс. В іншому разі помилкове передналаштування не збільшує часу реакції у завданнях і називання слів, і лексичного вирішення.

Змістове передналаштування нечуттєве до маскування. Для того щоб перервати процес перцептивної обробки, дослідники звертаються до прийому маскування. Маскування можна здійснювати за допомогою різних методичних засобів, найрозповсюдженішим з яких є предґявлення в безпосередньому просторово-тимчасовому контексті двох стимулів — тестового і маскувального. А. Марсел використовував класичне завдання лексичного розвґязання у сполученні із семантичним передналаштуванням. При цьому передналаштоване слово піддавалося настільки жорсткому зворотному маскуванню, що досліджуваний не міг сказати, було йому що-небудь предґявлене чи ні. Результати показали, що маскування не усуває ефекту прискорення часу реакції при існуванні асоціативного звґязку між передналаштуванням і тестовим стимулом[14].

Модель ранньої семантичної памґяті. Е. Тульвінг і Д. Шехтер визначили priming, або ранні когнітивні процеси, як «неусвідомлювану форму людської памґяті, що має стосунок до перцептивної ідентифікації слів та обґєктів». Однак констатація цього факту ще не розкриває механізмів, які стоять за цим феноменом.

Модель послідовної переробки. У когнітивній психології дотепер мають значний вплив уявлення про послідовну, поетапну, поблокову обробку інформації. У даних моделях власне семантична обробка є лише етапом когнітивної обробки.

Модель паралельної переробки. Багато сучасних авторів дотримується уявлень про рівномірну переробку перцептивних (фізичних) і семантичних ознак стимулу. С Косслін висунув припущення про існування двох типів кодування, які практично не перетинаються один з одним. Це — кодування категоріальних просторових відносин, які повґязані з відносними позиціями в еквівалентному класі та використовуються в процесі впізнавання й ідентифікації, і кодування координатних просторових відносин, що визначають точні метричні дистанції та використовуються для регуляції рухів.

Модель зустрічної переробки. Починаючи із середини 1970-х pp., у когнітивній психології чітко оформилася ідея існування двох зустрічних процесів обробки інформації. Процеси першого роду ініціюються вхідною стимуляцією і продовжуються, ніби піднімаючись знизу нагору по рівнях усе тоншого аналізу аж до повної ідентифікації стимулів. Процеси другого роду керуються знаннями та очікуваннями людини, оскільки інформація уточнюється завдяки аналізові контексту. Цей вид переробки дістав назву «зверху вниз». Переробкою зверху вниз пояснюють предметність, значення перцептивного образу та ефекти установки досліджуваного. Звичайно обидва види процесів відбуваються одночасно й узгоджено, але залежно від типу завдання й індивідуальних особливостей субґєкта їхній внесок може бути різним.

Моделі категоріальних структур. Здатність людини виокремлювати зміст із пропонованої їй інформації залежить від організації процесу сприйняття та від організації структур семантичної памґяті, які визначають швидкість і характер пошуку. Різні моделі організації категоріального знання припускають різне розуміння значення.

Семантичний простір (значення як вектор). Осгуд виокремив трифакторну модель семантичного простору, структуру якого було подано у вигляді трьох осей координат, узагальнено названих «Оцінка», «Сила», «Активність».

Семантичні простори будуються на основі оцінок схожості понять, які запропонували піддослідні, з подальшою обробкою різними математичними методами (наприклад, багатомірним шкалюванням). Отримані результати можна подати у вигляді різноманітних моделей.

Мережеві та пропозиційні моделі категоріальних структур (значення як операція висновку). Для побудови більшості моделей семантичної памґяті застосовують мережеві конструкції. Ці моделі, з одного боку, повертають до ідей асоціонізму, а з іншого — залучають до новітніх досліджень нейрональної структури мозку. Найвідоміші з них — модель категоріальної структури А. Коллінса і М. Квілліана та модель розуміння Дж. Андерсона і Г. Бауера. Категоріальну структуру подано в них як ієрархічну мережу, головним принципом організації якої є принцип когнітивної економії. Зазначений принцип припускає, що властивості, приписувані значенню, зберігаються в одному вузлі семантичної мережі. Якщо ця властивість властива всім членам категорії, її привласнюють вузлу, який повґязаний із назвою категорії, а якщо цю властивість має тільки один із членів категорії, то воно приписується нижче розташованому вузлові ієрархічної мережі, який повґязаний із конкретним значенням. Важливою відмінністю моделі Андерсона і Бауера є те, що вузлами мережі були не поняття, а речення.

Розуміння і розпізнавання через схеми і скрипти (значення як просторово-часова локалізація). Поняття в схемах не просто становлять одну групу чи кластер, обґєднані загальною назвою, вони організовані певним просторово-часовим чином. Просторово-часовий контекст задає зміст багатьом поняттям. О.М. Леонтьєв запропонував поняття «образ світу» як найбільш узагальнене поняття часового-просторово-тимчасового контексту, в який вписується вся інформація, що надходить, і який визначає її зміст.

Практичне значення створення категоріальних моделей повґязане в основному з розробкою моделей штучного інтелекту. Саме тут усе важливішими стають оптимальні принципи організації інформації та забезпечення швидкого доступу до неї, а також розвиток можливостей розуміння текстів і ситуацій[14].

2.3 Характеристика асоціативного експерименту

2.3.1 Поняття асоціативного експерименту

Асоціативний експеримент застосовувався в багатьох дослідженнях у вітчизняній і зарубіжній психології. Довгий час цей метод був основним інструментом досліджень у галузі психології свідомості. В даний час він так само широко використовується в силу простоти проведення і досить широких можливостей. Його застосовують при дослідженні процесів відображення мовних норм в психолінгвістиці, при дослідженні стереотипів масової свідомості в соціальній психології, при діагностиці афективних особистісно значущих слідів пам’яті в психодіагностиці та дослідженні індивідуальних особливостей мислення в диференціальній психології.

Одним з перших широко відомих був класичний експеримент Дж. Кента і А. Розанова, в якому брало участь сто випробовуваних, що давали відповіді на слово «стілець». Результати викликали безліч питань як про причини виникнення асоціацій, так і про можливі форми проведення експерименту та аналізу даних. Одним із найбільш складних досі питання є класифікація виникаючих асоціацій, так як йде з античності поділ на асоціації за подібністю, контрастом і суміжністю, виявляється недостатнім, не покриває всіх можливих варіантів.

У Росії в 20-ті роки метод асоціативного експерименту активно застосовували і модифікували А.Р. Лурія і його учні. А.Н. Леонтьєв проводив цікаві дослідження, запропонувавши методику ланцюгового асоціативного ряду. Суть модифікації полягала в тому, що реєструвалося не одне слово — найближча реакція на стимул, а цілий асоціативний ряд. У попередній серії на основі юнговского методу виділялися найбільш гальмівні подразники, які потім служили початковими подразниками асоціативних рядів. Одні й ті ж випробовувані брали участь у кількох серіях. Можна відзначити, що відбувається в експерименті певна схожість з методом вільних асоціацій Фрейда, викликаючи близькі ефекти. Слова, що викликали аффективную реакцію викликають все більш широкі асоціації, що перериваються гальмуванням, однак витісняється зміст «У міру збільшення числа сеансів комплексні групи розростаються, охоплюючи все більшу кількість реакцій. … Як уже зазначалося, ми маємо тут процес вербалізації комплексу, переривався його гальмуванням і переходом до нейтральних реакцій, які потім асоціюються з новими комплексними групами» [9,С. 70]. У його роботі показано, що асоціативний ряд є деяке органічне ціле, в якому «кожна ланка не тільки пов’язано з двома найближчими сусідніми ланками. Але і безпосередньо визначає як подальша, так і попередня ланка. [8 ].

У дослідницьких цілях асоціативний експеримент може проводитися з великою кількістю випробуваних, і на основі даних ними асоціацій складається таблиця частотного розподілу слів-реакцій на кожне слово-стимул. Мірою семантичної близькості пари слів вважається ступінь збігу розподілу відповідей, тобто ступінь подібності об'єктів аналізу встановлюється через подібність даних на них асоціацій. Ця величина в роботах різних авторів зустрічається під назвою коефіцієнта перетину, коефіцієнта асоціації, заходи перекриття [11].

У роботах Дж. Диза, Дженкінса, Кофера, Боусфілда та інших, предметом дослідження стали мережі асоційованих слів. Це означає, що слова є службовці один для одного, тобто стимулом і реакцією, викликають появу ще цілого ряду слів, які в свою чергу, можуть стати стимулами і викликати первісну пару слів у вигляді реакції. Для характеристики зв’язків між словами Диз ввів поняття «асоціативне значення», яке визначається мірою збігу викликаних цими словами асоціативних рядів. Так, слово «метелик «викликала в якості реакції слово «міль» в 7 випадку з 50, слово «квітка» — 6 разів, «комаха» — 6 разів, «крило» — 5 разів, слово «муха» — 4 рази, а слово «міль «слово метелик — в 1, «комаха «- 1, «крило» — 1, «муха» — 10. Частота збігів асоціацій дорівнює 15 /50.

Застосування такого методу підрахунку дозволяє побудувати матрицю взаємозв'язків слів, асоціативні зв’язки між якими становлять інтерес. Така матриця може бути піддана обробці факторним аналізом, що дозволить виявити різні гнізда слів, що мають спільні асоціації. На підставі таких гнізд можна, як вважають, встановити основні семантичні категорії мови. Зроблений в роботі Диза факторний аналіз смислових зв’язків слова метелик показав, що виникаючі асоціації відповідають принциповим семантичним ознакам, таким як, наприклад живе — неживе. Розглядаючи когнітивні операції, які, мабуть, лежать в основі асоціативних зв’язків слів Диз пише: «…для класифікації значущих — тобто логічних і синтаксичних відносин між словами — ми використовуємо дві основні операції: протиставлення і угрупування. Ми можемо встановити положення будь-якої даної одиниці мови в якійсь частині словника цієї мови, протиставивши цій одиниці інший елемент і згрупувавши її з іншими елементами «[15]. Цей принцип був врахований Дж. Келлі при створенні методики особистісних конструктів.

Виникаючі асоціації визначаються безліччю чинників — семантичними зв’язками всередині мови, особливостями афективних комплексів суб'єкта, особливостями соціального стану та способу життя. В одному з ранніх досліджень А.Р. Лурія було показано вплив соціального оточення на кількість асоціативних зв’язків індивіда. Так зв’язки, що виникають в мовній сфері сільської дитини, набагато більш стандартні, ніж в мові міської [9]. Як показують багато досліджень, характер асоціацій залежить так само від віку, статі, освітнього рівня, професії випробуваного.

У деяких роботах до недоліків методу відноситься появу асоціацій, пов’язаних переважно без розуміння, а зі звучанням, зовнішньою оболонкою слова. Наприклад, слова, що позначають назви кольорів, асоціюються інакше, ніж наочні зразки цих же кольорів. Крім того, спеціальні дослідження показують, що більша частина асоціацій, утворена мовними штампами і кліше. Однак ці дані відображають реально існуючі особливості повсякденної свідомості - близькість чуттєвого рівня і насиченість ідіоматичними формами, стереотипними, ригідними утвореннями, що забезпечує єдність особи і групи і полегшує соціальні контакти.

Перевагою асоціативного експерименту є його простота, зручність застосування, так як він може проводитися з великою групою випробуваних одночасно[11].

2.3.2 Види та методи проведення асоціативних експериментів

Процедура проведення асоціативного експерименту така: випробуваному пред’являється слово-стимул і потрібно дати перші прийшли в голову асоціації. Фіксується відповідь і, в первинному варіанті, час реакції. Відзначено, що відповідь на афективно забарвлені слова — стимули викликає велику затримку за часом, ніж відповідь на нейтральні.

Зазвичай розрізняють три види асоціативного експерименту:

1. Вільний — в якому випробуваному пропонують відповісти словом — R, яке перше прийшло в голову при пред’явленні слова — S, нічим не обмежуючи ні формальні, ні семантичні особливості слова — R;

2. Спрямований — в якому експериментатор деяким чином обмежує вибір передбачуваної R, накладаючи певні обмеження (наприклад, відповідати тільки іменниками і т.д.);

3. Ланцюговий — в якому випробуваному пропонують відповісти будь-якою кількістю слів — Ri, які перші прийшли в голову при пред’явленні слова — S, нічим не обмежуючи ні формальні, ні семантичні особливості слів.

Можливі також змішані види асоціативного експерименту, коли респондент отримує завдання відповісти певною кількістю реакцій-означень на стимул-іменник[4].

Розділ ІІІ. Психосемантичне дослідження поняття праці серед працюючого населення України

3.1 Методика та організація дослідження

Виходячи з мети даної роботи та висунутої гіпотези, для проведення дослідження нами обрано методику психосемантичного дослідження «Вільного асоціативного експерименту».

Інструкція: Вкажіть своє ім'я, рік народження та на представлене слово-стимул напишіть асоціацію, яка перша прийшла в голову. (Додаток А).

Обробка результатів. Провести частотний аналіз зібраного матеріалу та аналіз результатів двох груп.

У проведеному дослідженні брали участь дві групи. Особи, які працюють, віком від 20−35 років та віком від 35−50 років. Дослідження проводилося в кінці першого семестру (грудень 2013 року).

Дослідження відповідає основним вимогам професійної етики (не містить шкідливих впливів на досліджуваних). Згода на участь була укладена усно, в якій дослідник дотримується принципу конфіденційності.

Особливість вибірки.

— Вибірку склали особи жіночої та чоловічої статі.

— У вибірку були включені особи різних професій та різних за соціальним рівнем.

— Вибірку склали дві групи різних вікових категорій, 20−35р. та 35−50р.

— Усі досліджувані працюють.

Першим етапом нашого дослідження був аналіз наукової літератури з даної проблеми. Наступним етапом був добір діагностичного інструментарію. Третім етапом було збирання інформації (письмове опитування), з допомогою вибраної нами методики «Вільного асоціативного експерименту».

3.2 Проведення дослідження та інтерпретація результатів

Аналіз асоціацій на слово «праця» серед досліджуваних віком 20−35 р.

Перший етап дослідження полягав в проведенні асоціативного експерименту окремо для працівників віком 20−35 р. та для працівників віком 35−50 р. Отримані результати зводились в окремі таблиці (додаток В) для кожної групи досліджуваних. Показники результатів досліджуваних віком 20−35 р. представлені на рис. 1.

Рис. 1. Найбільш вживані асоціації на слово-стимул «праця»

Асоціації об'єднувалися в групи за схожістю смислового навантаження та розуміння досліджуваними. Ці результати зображені в таблиці 1.

Контент-аналіз результатів

Таблиця № 1

Категорії

Асоціації на слово-стимул «правда»

Матеріальні блага

Гроші, зарплата,

винагорода, робота

Розвиток

Розум, навчання, саморозвиток,

Творчість, самореалізація, спілкування

Реконструкція групового семантичного простору зображена на графіку 1.

Результати дослідження показали, що досліджувані віком 20−35 р., в першу чергу пов’язують поняття «праця» з такими найбільш вживаними асоціаціями як гроші, зарплата, винагорода, робота, а найменше зустрічаються такі асоціації як розум, навчання, самореалізація, творчість, спілкування, саморозвиток.

В ході контент-аналізу було виділено та сформовано 2 групи, які включали ряд асоціацій, близьких за семантичним наповненням та сферою реалізації. Так, наприклад, категорія «матеріальні блага» включає в себе ті поняття, які конкретизують мотив праці.

В свою чергу, категорія «розвиток» описує наявність тих явищ, які розвиваються на певних етапах розвитку особистості та проявляються в сфері міжособистісних стосунків.

Таким чином можна зробити висновок, що для працівників віком 20−35 р. найбільш вживаними, для розуміння та пояснення поняття праця, є поняття, що називають конкретні матеріальні блага, тобто семантика праці аналізується на основі матеріальних цінностей.

3.2.2 Аналіз асоціацій на слово «праця» серед досліджуваних віком 35−50 р.

В результаті проведення першого етапу дослідження серед працівників віком 35−50 р. на основі асоціативного експерименту були отримані результати по найбільш вираженим асоціаціям на слово-стимул «праця» (додаток С). Вони представлені на рис. 2.

Рис. 2. Найбільш вживані асоціації на слово-стимул «праця»

Дані асоціації об'єднувались в групи за схожістю значень та семантичного навантаження для досліджуваних даної специфічної сфери. Результати контент-аналізу представлені в таблиці2.

Контент-аналіз результатів

Категорії

Асоціації на слово-стимул «правда»

Духовні блага

Постійність, праця над собою, колектив, творчість, самореалізація

Трудові процеси

Дія, рух, робота, зусилля

Результати дослідження показали, що працівники віком 35−50р., насамперед пов’язують поняття «праця» з такими найбільш вживаними асоціаціями як постійність, праця над собою, співпраця, колектив, творчість, самореалізація, а найменше зустрічаються такі асоціації: дія, рух, робота, зусилля.

В ході контент-аналізу було виділено та сформовано 2 групи, які включали ряд асоціацій, близьких за семантичним наповненням та сферою реалізації. Так, наприклад, категорія «духовні блага» описує наявність тих явищ, які проявляються в сфері міжособистісних стосунків (колектив, співпраця) та їх розвиток, які виникають в процесі праці (праця над собою, творчість, самореалізація, постійність). В свою чергу категорія «трудові процеси» конкретизує поняття певних процесів праці (дія, рух, робота, зусилля).

Отже, для працівників віком 35−50 р. найбільш вживаними, для розуміння та пояснення поняття праця, є ті слова, які в них на пряму асоціюються з духовною сферою, тобто семантика поняття праця аналізується на основі якостей набутих в процесі духовного розвитку особистостей.

Висновки

На основі аналізу проблеми праці в житті людини можна зробити висновки, що праця є основа і неодмінна умова життєдіяльності людей. Впливаючи на навколишнє природне середовище, змінюючи і пристосовуючи її до своїх потреб, люди не тільки забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства.

Праця, перш за все, процес, який чиниться між людиною і природою, процес, в якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою. Також потрібно враховувати, що людина, впливаючи на природу, використовуючи і змінюючи її в цілях створення споживацьких вартостей, необхідних для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, не тільки створює матеріальні і духовні блага, але і змінює свою власну природу. Вона розвиває свої здібності і таланти, виробляє у себе необхідні соціальні якості, формує себе як особистість.

У другому розділі ми розглянули сутність психосеманти, описали основні психосемантичні методи дослідження ,їх види та підібрали метод, який будем використовувати для нашого дослідження. Врахували той момент, що організовуючи дослідження, необхідно оптимально поєднувати комплекс методів, маючи на увазі, що таке поєднання покликане забезпечити отримання різнобічних відомостей про об'єкт дослідження та можна виділити, що семантична складність поняття — це свідома система значень (понять, образів, символів, символічних дій тощо), що складають сукупність поведінкових, пізнавальних, мотиваційних факторів і емоційних станів суб'єкта на систему, що формується на основі здатності людини до об`єктивного сприймання та виділення основних характеристик різних областей досвіду.

Результати дослідження семантичного поняття праці з допомогою асоціативного експерименту показали, що досліджувані віком 20−35 р., в першу чергу, пов’язують поняття «праця» з такими найбільш вживаними асоціаціями як гроші, зарплата, винагорода, робота, а найменше зустрічаються такі асоціації як розум, навчання, самореалізація, творчість, спілкування, саморозвиток.

Що ж стосується досліджуваних, які працюють віком 35−50 р., то вони насамперед пов’язують поняття «праця» з такими найбільш вживаними асоціаціями як постійність, праця над собою, співпраця, колектив, творчість, самореалізація, а найменше зустрічаються такі асоціації: дія, рух, робота, зусилля. Це можна пояснити тим, що досліджувані, вік яких 20−35 р. сприймають навколишнє середовище в першу чергу через матеріальні речі, не маючи досвіду, щоб ставити духовні цінності на перше місце.

В результаті теоретичного аналізу нами була висунута гіпотеза про наявність відмінностей у сприйманні поняття «праця» досліджуваними, яки працюють різної вікової категорії. Для перевірки даної гіпотези, нами було використано методи математичного аналізу, отримані нами результати свідчать про наявність відмінностей між сприйманням поняття «праця», а саме: у досліджуваних віком 20−35р. наявна чітка структура асоціацій з матеріальними благами. Тоді як у досліджуваних віком 35−50 р., навпаки, виникають асоціації повязані з духовними цінностями. Обидві групи досліджуваних вкладають в поняття «праця» різний зміст, по різному його проявляють, мають різний спосіб представлення.

Список використаної літератури

Борисов Е. Ф. Экономическая теория. Учебник. — М.: Юрайт, 2001.

Баклицький І. Психологія праці: підручник / 2-ге вид., переробл. і доп. — К.: Знання, 2008. — 655с.

Видяпина В. И., Журавлевой Г. П. Экономическая теория. Учебник. / Под общей ред. — М., 2000. — C. 22.

Горбунова В. В. Структура психосемантичного дослідження // Соціальна психологія. — 2007. — № 1. — С. 170.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой