Фінансовий менеджмент

Тип работы:
Шпаргалка
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

1. У чому полягає сутність фінансового менеджменту?

2. Розкрийте зміст та сутність теорії агентських відносин та теорії асиметричної інформації.

3. Надайте характеристику теорії структури капіталу та розкрийте сутність теорії дивідендів.

4. Надайте характеристику етапів стратегічного фінансового менеджменту. У чому полягає різниця між функціями фінансового менеджера та бухгалтера?

5. Розкрийте етапи реалізації фінансової політики на підприємстві.

6. Назвіть основних користувачів фінансової інформації та охарактеризуйте головні інтереси, які цікавлять кожну групу користувачів.

7. Яка можлива сфера застосування показників існуючої фінансової звітності в процесі управління фінансами підприємств?.

8. Розкрийте зміст організаційного забезпечення систем управління фінансами.

9. У чому полягає сутність грошового потоку. Які існують види грошових потоків підприємства?

10. Які основні складові надходжень і витрат грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності?

11. За допомогою яких методів враховується вплив фактору часу на вартість грошей?

12. Чим зумовлений системний підхід до управління прибутком?

13. Надайте характеристику критеріям організації управління прибутком підприємства?

14. У чому полягає сутність та які існують цілі капіталізації прибутку?

15. Назвіть та охарактеризуйте види активів за основними ознаками.

16. Порядок визначення потреби в оборотних активах підприємства.

17. Назвіть та надайте характеристику стратегіям фінансування оборотних активів.

18. У чому полягає сутність та основні завдання управління дебіторською заборгованістю?

19. Оптимізація рівня виробничих запасів на підприємстві.

20. Дію яких різноспрямованих чинників потрібно врахувати при розробці дивідендної політики?

21. На яких принципах і теоретичних концепціях базується дивідендна політика?

22. Розкрийте сутність найпоширеніших теорій дивідендної політики.

23. Визначте форми функціонування власного капіталу та надайте їх характеристику.

24. Надайте характеристику основним моделям визначення вартості власного капіталу.

25. Які існують моделі визначення вартості складових залученого капіталу?

26. Обґрунтуйте основні переваги та недоліки використання власного і позикового капіталу.

27. Охарактеризуйте доходність фінансових операцій.

28. Розкрийте порядок формування і зміни статутного капіталу підприємства

29. Розкрити причини розбіжностей, які можуть існувати між сумами одержаного прибутку підприємства і грошових коштів підприємства?

30. Яким чином визнається вартість капіталу, сформованого з різних джерел?

31. Назвіть види капіталу та наведіть їх характеристику.

32. Охарактеризуйте сутність операційного, фінансового та загального (комбінованого) важелів.

33. Яким чином здійснюється оцінка доходності фінансових активів?

34. Назвіть та охарактеризуйте основні теорії структури капіталу

35. Охарактеризуйте основні методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.

36. Розкрийте поняття фінансового ризику та охарактеризуйте його види.

37. Охарактеризуйте основі фактори формування різних видів фінансових ризиків.

38. У чому полягає сутність стратегії хеджування ризиків?

39. Розкрийте сутність страхування ризиків/

40. Розкрийте зміст методів аналізу інвестиційних проектів, заснованих на дисконтованих оцінках.

41. Які методи якісного та кількісного аналізу використовуються для оцінювання фінансових ризиків?

42. Які існують методи нейтралізації фінансових ризиків і яка сфера їх можливого застосування?

43. Визначте сутність, завдання, методи та прийоми аналізу фінансової звітності.

44. У чому полягає сутність аналізу консолідованої фінансової звітності? Який порядок її оцінування?

45. Охарактеризуйте найбільш поширені підходи до фінансового прогнозування?

46. У чому полягає сутність поточного фінансового планування? Принципи та умови ефективності фінансового планування.

47. Які існують методи прогнозування банкрутства? (переваги і недоліки кожного методу)

48. У чому полягає сутність та які існують основні елементи антикризового фінансового управління?

49. Які існують підходи щодо оцінки ймовірності банкрутства підприємства?

50. Розкрийте інституціональні аспекти антикризового фінансового менеджменту.

51. Охарактеризуйте поняття фінансової санації. З яких основних елементів складається план санації.

52. Розкрийте сутність фінансової складової трансформаційних процесів економічного розвитку

53. У чому полягає сутність комплексного потокового підходу в системі управління рухом фінансових та грошових ресурсів?

54. Охарактеризуйте взаємозалежність та організація руху фінансових потоків підприємств нефінансового сектора економіки.

1. У чому полягає сутність фінансового менеджменту?

Фінансовий менеджмент — процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єкта господарювання та оптимізації обороту його грошових коштів з метою найбільш повної реалізації цілей підприємства

Головна мета фінансового менеджменту — Управління вартістю підприємства інтересах його власників

В процесі досягнення головної мети фінансовий менеджмент вирішує задачи: забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку; оптимізація грошового обороту і підтримання постійної платоспроможності підприємства; забезпечення реалізації економічних інтересів суб'єктів фінансових відносин; забезпечення мінімізації фінансових ризиків.

Як суб'єкт управління фінансовий менеджмент підприємства включає: органи державного управління; апарат управління підприємством; фінансові й податкові органи; власника

Основні функції фінансового менеджменту: Розробка фінансової стратегії підприємства; Створення організаційних структур, що забезпечують прийняття управлінських; Формування інформаційної системи підприємства для обґрунтувань цілей управлінських рішень; Створення комплексу технічних засобів для забезпечення діяльності інформаційної системи фінансового менеджменту; Управління джерел фінансування; Управління капітальними вкладеннями та оцінкою їх ефективності; Управління оборотним капіталом; Управління фінансовим плануванням; Управління фінансовою діяльністю та фінансовий контроль.

фінансовий актив капітал

2. Розкрийте зміст та сутність теорії агентських відносин та теорії асиметричної інформації

Проблема асиметричної інформації полягає в тому, що дані, з яких по суті розпочинається процес прийняття інвестиційних рішень, ніколи не є повністю доступними для кожного з потенційних агентів інвестиційного процесу. З іншого боку, розподіл інформації на фінансовому ринку не є рівномірним, що початково ставить учасників інвестиційного процесу в неоднакові умови.

Підприємство, яке використовує інвестиції, порівняно з інвестором об'єктивно має найповнішу інформацію про майбутні доходи, оскільки воно одночасно виступає і в ролі «споживача» інвестицій, і в ролі продуцента майбутнього доходу. Так само нерівномірним є розподіл інформації і між окремими інвесторами: одні володіють більшим обсягом інформації, інші -- меншим.

Предметом дослідження теорії агентських відносин є форми коопераційних зв’язків між окремими економічними суб'єктами, які прагнуть якомога краще реалізувати свої (власні) інтереси. Головна мета теорії -- узгодити фінансові відносини та умови відповідних договорів таким чином, щоб забезпечити баланс інтересів принципала та агента. В теорії досліджується конфлікт між капіталодавцем (інвестором, кредитором) та капітало-одержувачем (об'єктом інвестицій, боржником, менеджерами), який може виникнути в результаті асиметрії в інформаційному забезпеченні. Наслідком інформаційної асиметрії є виникнення агентських витрат. Висновки теорії стосовно мінімізації зазначених витрат пов’язані із заходами щодо підвищення рівня кооперації агента та принципала з метою досягнення ефекту зменшення дефіцитів в інформаційному забезпеченні.

3. Надайте характеристику теорії структури капіталу та розкрийте сутність теорії дивідендів

Економічний механізм зв’язку зазначених концепцій дозволяє використовувати в процесі управління підприємством взаємозв'язану систему критеріїв і методів. Використання зазначеної системи дозволяє оптимізувати структуру капіталу з одночасною мінімізацією середньозваженої його вартості і максимізації ринкової вартості підприємства.

В теорії структури капіталу виокремлюють такі теоретичні концепції:

— традиційна концепція;

— концепція індиферентності;

— компромісна концепція;

— концепція протиріччя інтересів.

В їх основу покладено різні підходи до можливості оптимізації структури капіталу підприємства та виокремлення пріоритетних факторів, що визначають механізм оптимізації. Традиційна концепція структури капіталу грунтується на положенні про можливість оптимізації структури капіталу шляхом урахування різної вартості окремих його складових. Теоретичною базою цієї концепції є твердження, що вартість власного капіталу підприємства завжди вище, ніж вартість позичкового капіталу.

Теорія дивідендної політики підприємства, побудована на тому, що в основних моделях оцінки поточної реальної ринкової вартості акцій як базовий елемент використовують величину виплачуваних за ними дивідендів. Таким чином, зростання рівня дивідендних виплат визначає автоматичне зростання реальної, а відповідно й котирувальної вартості акцій на ринку, що у разі їх реалізації забезпечуватиме акціонерам додатковий дохід. Крім того, виплата високих дивідендів «сигналізує» про те, що підприємство перебуває на підйомі й очікує суттєвого зростання прибутку в майбутньому. Ця теорія тісно пов’язана з високою «прозорістю» фондового ринку, на якому оперативно отримана інформація помітно впливає на коливання ринкової вартості акцій.

4. Надайте характеристику етапів стратегічного фінансового менеджменту. У чому полягає різниця між функціями фінансового менеджера та бухгалтера?

Стратегічний фінансовий менеджмент — це управління інвестиціями. Він пов’язаний з реалізацією обраної стратегічної мети і передбачає: фінансову оцінку проектів вкладання капіталу; відбір критеріїв прийняття інвестиційних рішень; вибір оптимального варіанта вкладення капіталу; визначення джерел фінансування.

Процес формування фінансової стратегії підприємства здійснюється у кілька етапів: 1. Визначення загального періоду формування фінансової стратегії. Головним із чинників є тривалість періоду, який установлено для формування загальної стратегії розвитку підприємства. 2. Дослідження зовнішнього фінансового середовища та кон’юнктури фінансового ринку. Аналізується кон’юнктура фінансового ринку та фактори, які її визначають, а також розробляється пргноз в розрізі окремих сегментів цього ринку, пов’язані з наступною фінансовою діяльністю підприємства. 3. Формування стратегічних цілей фінансової діяльності. Система стратегічних цілей повинна забезпечувати формування достатнього обсягу власних фінансових ресурсів і високо рентабельності власного капіталу, оптимізацію структури активів і капіталу. 4. Конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації. Забезпечується динамічність системи цільових стратегічних нормативів фін діяльн. 5. Розроблення фінансової політики за окремими аспектами фін. Діяльн. А саме: управління активами; капіталом; інвестиціями; грошовими потоками; фінансовими ризиками; антикризове фінансове управління. 6. Розроблення системи орган- економ заходів щодо забезпечення реалізації фінансової стратегії. Формуавння на підприємстві центрів відповідальності різних типів, системи стимулювання працівників за їх внесок. 7. Оцінювання ефективності розробленої фін. Стратег. Узгодження із загальною стратегією, з передбаченими змінами зовн. Фін. Середов., внутрішня збалансов ФС, можливість реаліз ФС, ефективність розроблення ФС.

5. Розкрийте етапи реалізації фінансової політики на підприємстві

Складові фінансової політики, як реалізація фінансового менеджменту: облікова політика; кредитна політика; політика управління грошовими засобами; політика управління витратами; дивідендна політика тощо.

Етапи реалізації фінансової політики:

1-й етап Визначення цілей та головної мети фінансової політики визначає фінансову стратегію підприємства (формування довгострокових цілей фінансової діяльності) і залежить від особливостей здійснення фінансового менеджменту

2-й етап Створення фінансового механізму полягає у формуванні тактики фінансового менеджменту, а саме: в маркетингових дослідженнях, прийнятті цінових рішень, орієнтації в сегментах фінансового ринку, управлінні основним і оборотним капіталом, забезпеченні фінансовими ресурсами, збалансуванні термінів надходження грошових коштів, забезпеченні рентабельності тощо

3-й етап Побудова системи управління вирішує основну задачу фінансового менеджменту -- побудову ефективної системи управління фінансами, тобто створення відповідної фінансової служби підприємства

6. Назвіть основних користувачів фінансової інформації та охарактеризуйте головні інтереси, які цікавлять кожну групу користувачів

Інтереси користувачів (внутрішніх та зовнішніх) фінансової звітності

1. Менеджери підприємства — оцінка ефективності виробничої і фінансової діяльності; прийняття управлінських і фінансових рішень (Внутрішні звіти; фінансова звітність підприємства);

2. Органи оподаткування — оподаткування (Фінансова звітність, податкова звітність, дані внутрішніх перевірок);

3. Акціонери — оцінка адекватності доходу ступеню ризику зроблених інвестицій; оцінка перспектив вип. (Фінансова звітність);

4. Кредитори — визначення ступеня наявності ресурсів для погашення (Фінансова звітність, спеціальні довідки);

5. Постачальникам — визначення наявності ресурсів для оплати поставок (Фінансова звітність);

6. Покупці - оцінка тривалості (Фінансова звітність);

7. Службовці - оцінка стабільності і рентабельності діяльності підприємства з метою визначення перспективи своєї (Фінансова звітність)

8. Статистичні органи — статистичні повідомлення (Фінансова звітність, статистична звітність)

юридичні та фізичні особи, яким вивчення звітності необхідно для захисту інтересів першої групи користувачів, а саме: аудиторські служби, консультанти по фінансових питаннях; біржі цінних паперів; держоргани, законодавчі органи; юристи, преса та інформаційні агентства, статистичні органи, профспілки

7. Яка можлива сфера застосування показників існуючої фінансової звітності в процесі управління фінансами підприємств?

1. Показники, що характеризують фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства в цілому: майновий стан підприємства та рух його капіталу, ліквідність, платоспроможність, фінансові результати діяльності підприємства (прибутковість та рентабельність). Ці показники широко використовують у процесі фінансового аналізу, планування, прогнозування, фінансов контролінг, розроблення стратегії і тактики, організ і управління фін діяльністю, при визначені фін політики.

2. Показники, що характеризують фінансові результати діяльності окремих структурних підрозділів підприємства. Сюди входять: показники що характеризують формування і використання усіх видів фін ресурсів за структурними підрозділами, операційні витрати структурних підрозділів за основними елементами.

3. нормативні та планові показники фінансової діяльності підприємства. Входять: нормативні та стандартні значення відносних оціночних показників фінансового стану підприємства, система планових показників фін розвитку підприємства.

Фін інф використовується для обґрунтування фін рішень. Фін інформац. Являє собою дані бух обліку. Ці дані використовуються зовнішніми споживачами, які перебувають у партнерських стосунках, зокрема інвесторами. Кредиторами.

8. Розкрийте зміст організаційного забезпечення систем управління фінансами

Організаційне забезпечення фінансового менеджменту — Включає сукупність внутрішніх структурних служб підприємства, пов`язаних з розробкою і реалізацією управлінських рішень щодо окремих напрямків його фінансової діяльності

Централізований елемент організаційного механізму структура управління, за допомогою якої поєднуються різні центри фінансового управління, регламентуються внутрішні зв’язки і досягається стійка система службових взаємовідносин між структурними підрозділами і працівниками апарату управління. Фінансова служба самостійний структурний підрозділ, який виконує визначені функції в системі управління підприємством. Задачі: виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками підприємства; організація розрахунків; контроль за використанням власних і позикових коштів; організація фінансового менеджменту.

Фінансова дирекція функції: забезпечення фінансування господарської діяльності підприємства; розробка фінансової програми розвитку підприємства; визначення інвестиційної політики; визначення кредитної політики; встановлення кошторисів витрат грошових коштів для всіх підрозділів підприємства; розробка валютної політики і забезпечення валютної доходності; фінансове планування, Фінансовий персонал функції: Прогнозування і планування. Здійснення основних інвестиції та прийняття фінансових рішень. Взаємодія та управління. Діяльність на фінансовому ринку. Функції фінансового менеджера: Розробка фінансового плану; здійснення оперативної фінансової роботи; управління фінансовими активами і пасивами; фінансовий аналіз і контроль; управління фінансовими ризиками; удосконалення фінансової роботи на підприємстві.

9. У чому полягає сутність грошового потоку. Які існують види грошових потоків підприємства?

Грошовий потік — це стійка сукупність розподілених у часі процесів надходження та вибуття грошових коштів, що генеруються суб'єктом господарювання в результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

До основних (базових) функціонально-організаційних характеристик грошових потоків належать: кількісне оцінювання грошового потоку -- розрахунок на основі узгодження грошових потоків абсолютної величини узагальнюючих показників руху грошових коштів, відносних показників та фінансових коефіцієнтів оцінки грошових; причину та джерело формування грошового потоку, що відповідає господарській операції суб'єкта господарювання, виконання якої і передбачає генерування руху грошових коштів -- формування грошового потоку; фактори формування абсолютної величини грошового потоку; вплив грошового потоку на майно підприємства в частині зміни абсолютної величини грошових коштів та їх еквівалентів, що перебувають у розпорядженні цього підприємства, процедура ідентифікації та структурування грошового потоку, забезпечення з метою управління його зіставності, групування та зведення грошових потоків з метою формування узагальнюючих показників оцінки грошових потоків.

Види грошових потоків: 1. Вид фінансово-господарської діяльності (Операційний грошовий потік; Інвестиційний грошовий потік; Фінансовий грошовий потік 2. Масштаб діяльності: грошовий потік по підприємству; грошовий потік по підрозділу; грошовий потік по центрах відповідальності; Грошовий потік по господарській операції). 3. Зміна залишків грошових коштів резерву ліквідності: вхідні грошові потоки; вихідні грошові потоки. 4. Валюта деномінації: грошові потоки в національній валюті; грошові потоки в іноземній валюті. 5. Значимість грошових потоків: пріоритетні грошові потоки; другорядні грошові потоки; обслуговуючі грошові потоки. 6. Розподіл у часі: Поточні грошові потоки; очікувані грошові потоки.

10. Які основні складові надходжень і витрат грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності?

1. Операційна діяльність

Надходження коштів: -Надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг). -Надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії тощо). -Аванси, отримані від покупців і замовників. -Надходження від погашення дебіторської заборгованості за реалізацію продукції. -Цільове фінансування та надходження. -Повернення сум від підзвітних осіб.

Витрачання коштів: -Платежі постачальника. -Виплати працівникам зарплати. -Відрахування в бюджет та з позабюджетних розрахунків. -Виплата підзвітних сум. -Витрачання коштів в результаті надзвичайних подій, пов’язаних з операційною діяльністю.

2. Iнвестиційна діяльність

Надходження коштів: -Надходження коштів від продажу необоротних активів. -Надходження коштів від фінансових інвестицій. -Повернення довгострокових фінансових вкладень. -Надходження коштів у результаті надзвичайних подій, пов’язаних з інвестиційною діяльністю.

Витрачання коштів: -Здійснення фінансових вкладень. -Видача авансів підрядникам. -Платежі, пов’язані з придбанням основних засобів та нематеріальних активів. -Надання позик іншим підприємствам. -Сплата дольової участі в будівництві об'єктів. -Витрачання коштів у результаті надзвичайних подій, пов’язаних з інвестиційною діяльністю.

3. Фінансова діяльність

Надходження коштів: -Отримання позик. -Випуск акцій. -Надходження коштів у результаті надзвичайних подій, пов’язаних з фінансовою діяльністю.

Витрачання коштів: -Погашення позик. -Викуп акцій. -Виплати дивідендів. -Витрачання коштів у результаті надзвичайних подій, пов’язаних з фінансовою діяльністю.

11. За допомогою яких методів враховується вплив фактору часу на вартість грошей?

Часова вартість грошей може розглядатися з 2 позицій: Теперішньої вартості майбутніх грошових потоків. Майбутньої вартості грошей, які є у розпорядженні на поточний момент часу.

Компаундування — Визначення майбутньої вартості грошей. омпандування (нарощення) є фінансово-математичною моделлю визначення майбутньої вартості грошових потоків, які є у розпорядженні підприємця на початок планового періоду (у поточний момент).

Дисконтування — Визначення поточної (теперішньої) вартості грошей. Методичний інструментарій оцінки вартості грошей за простими відсотками.

Розрахунок суми простого процента I = PV*n*i

Розрахунок майбутньої вартості вкладених сьогодні грошей

FV = PV + I = PV *(1+n*i)

Множник (1 + n х i) називають множником або коефіцієнтом нарощення суми простих відсотків.

(1+n*i) завжди > 1.

Методичний інструментарій оцінки вартості грошей за складними відсотками.

Розрахунок майбутньої вартості вкладених сьогодні грошей

FV= PV*(1+i)n ,

Розрахунок суми складного процента

I = FV — PV

Розрахунок майбутньої вартості грошей у разі нарахування процентів частіше, ніж один раз на рік

FV= PV*(1+i/m)nm

де m — кількість разів нарахування складного процента протягом року.

Дисконтування майбутніх грошових потоків із використанням простого процента

PV = FV / (1+n*i),

Приведена теперішня вартість майбутніх грошових потоків при використанні складного процента PV = FV /(1+i)n.

12. Чим зумовлений системний підхід до управління прибутком?

Прибуток підприємства являє собою результуючий фінансовий показник, що унеможливлює його безпосереднє використання як прямого об'єкта управління і вимагає формування важелів впливу на величину прибутку через управління факторами його формування та використання. Це дає змогу виділити ряд структурних елементів, які в результаті і формують цілісну систему управління прибутком підприємства: управління прибутком на етапі його формування: управління доходами суб'єкта господарювання, управління затратами СГ; управління прибутком на етапі його використання.

Системоутворюючими елементами моделі управління прибутком є мета та завдання такого управління, від чіткості формулювання яких залежить ефективність як моделі управління прибутком так і фінансового менеджменту взагалі.

Метою управління прибутком підприємства є забезпечення максимізації абсолютної величини чистого прибутку та стабільності його формування у часі.

Обєкт управління прибутком є сукупність фінансових відносин, які виникають у процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності СГД з приводу трансформації доходу від зазначених видів діяльності в прибуток підприємства.

Обєкт управління прибутком включає дохід від реалізації продукції, товарів, надання послуг, виконання робіт; покриття витрат; сплату податків та інших обов’язкових платежів; покриття процентних платежів за позиками; формування прибутку до сплати податків; сплату податків, що здійснюється за рахунок прибутку; формування чистого прибутку; виплата грошових дивідендів та тезаврацію прибутку; формування нерозподіленого прибутку.

13. Надайте характеристику критеріям організації управління прибутком підприємства?

Серед основних фінансових індикаторів, які використовуються обґрунтування фінансових рішень щодо управління прибутком, можна виділити такі:

Економічна вартість додана — EVA- даний показник дає змогу оцінити рівень ефективності фінансового менеджменту з позицій трансформації прибутку підприємства в його ринкову вартість.

EVA = (ROA — WACC) * TA = EAIT — WACC * CE,

ROA — рентабельність активів

WACC — середньозважена вартість капіталу

TA — сукупні активи

EAIT — прибуток підприємства після сплати процентів і податку на прибуток (операційний прибуток)

CE — сукупний капітал.

Ринкова вартість додана — MVA — показник відображає порядок формування ринкової премії, яка відповідає ефективності організації фінансового менеджменту взагалі та управління прибутком зокрема.

MVA = TMV — CE = MVe + MVd — CE,

TMV — сукупна ринкова вартість

MVe — ринкова капіталізація

MVd — ринкова вартість зобов’язань.

Грошова вартість додана — CVA.

CVA = (FCF + Interests) — WACC * CE,

FCF — грошовий потік до фінансування

Interests — процентні платежі підприємства за зобов’язаннями.

Ці показники доцільно використовувати для обгрунтування фінансових управлінських рішень з ряду напрямів, що дозволить, зокрема, забезпечити мінімізацію втрачених можливостей підприємства при формуванні прибутку та вибір найбільш оптимальних варіантів розвитку підприємства в умовах невизначеності та ринкової конкуренції, у тому числі на глобальних ринках.

14. У чому полягає сутність та які існують цілі капіталізації прибутку?

Капіталізація прибутку — витрати прибутку на збільшення капіталу підприємства, перетворення прибутку в капітал.

Частина чистого прибутку, що не була розподілена серед власників підприємства шляхом виплати грошових дивідендів чи викупу корпоративних прав власної емісії, являє собою тезаврований (капіталізований) прибуток підприємства, який, у свою чергу, може використовуватись для таких цілей:

· Поповнення резервного капіталу підприємства

· Збільшення статутного капіталу підприємства

· Створення інших резервів, передбачених статутними документами товариства

· Формування нерозподіленого прибутку.

Капіталізація прибутку підприємством переважно здійснюється для вирішення наступних завдань:

· Покриття потреби підприємства у капіталі за рахунок внутрішніх джерел, при цьому тезаврація прибутку здійснюється з метою розширення обсягів фінансово-гсп. діяльності підприємства за двома напрямами — поповнення оборотного капіталу та фінансування необоротних активів;

· Сприяння зростанню ринкової вартості корпоративних прав підприємства, а також вартості підприємства шляхом фінансування інвестиційних проектів із позитивним NPV;

· Забезпечення прийнятного рівня платоспроможності підприємства шляхом зменшення фінансового левериджу;

· Зниження ризиковості фінансово-господарської діяльності СГД за рахунок забезпечення частини або усього ризику шляхом формування резервів.

15. Назвіть та охарактеризуйте види активів за основними ознаками

Активи — являють собою ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємства і використання яких веде збільшення економічних вигод у майбутньому.

1. Залежно від об'єкта управління: а) необоротні активи: основні засоби, незавершене будівництво, призначення до монтажу; довгострокові фінансові інвестиції; б) оборотні активи: виробничі запаси; готова продукція; незавершене виробництво; дебіторська заборгованість; грошові кошти; поточні фінансові інвестиції.

2. Залежно від характеру водіння активами: а) власні активи: активи підприємства, які перебувають у його володінні і відображаються в балансі; б) орендовані активи: активи, які тимчасово перебувають у володінні підприємства відповідно до укладених умов оренди.

3. Залежно від характеру обслуговування: а) операційні активи: активи, які безпосередньо використовуються в комерційно-виробничій діяльності підприємства з метою отримання операційного прибутку; б)інвестиційні активи: сукупність майнових цінностей підприємства, пов’язаних із здійсненням його інвестиційної діяльності.

4. Залежно від характеру фінансових джерел формування активів: а) валові активи: сукупність майнових цінностей підприємства, сформованих за рахунок власних і залучених коштів підприємства; б) чисті активи: укупність айнових цінностей підприємства, сформованих виключно за рахунок власних коштів.

Активи визначаються і відображаються в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки. Такою базою, яка найчастіше береться підприємствами за основу під час складання балансу, є попередня їх собівартість, тобто активи відображаються за сумою грошових коштів, яка була сплачена підприємством за відповідний актив у момент їх придбання.

16. Порядок визначення потреби в оборотних активах підприємства

Для визначення оптимальної потреби в оборотних активах використовують методи: Прямий метод застосовується під час створення нового підприємства або для уточнення потреби в оборотних активах підприємства, якщо значно змінюється асортимент виробництва продукції в плановому періоді. Аналітичний метод застосовується за умови функціонування підприємства більше року, коли в основному сформовані виробничі запаси і не змінюється асортимент продукції в плановому році.

Аналітичний метод передбачає визначення потреби у виробничих запасах шляхом коригування оптимального розміру виробничих запасів, який розрахований методом прямого розрахунку з урахуванням зміни обсягу виробництва та прискорення оборотності виробничих запасів.

На розмір поточних фінансових потреб впливають такі фактори

Тривалість операційного та збутового циклів

Темпи зростання виробництва

Сезонність виробництва та реалізації продукції

Стан кон? юктури ринку

Отже, завдання управління поточними фінансовими потребами полягає у скороченні періоду оборотності виробничих запасів, дебіторської заборгованості та збільшення строку сплати кредиторської заборгованості

17. Назвіть та надайте характеристику стратегіям фінансування оборотних активів

Метою стратегії фінансування оборотних активів є вибір оптимального рівня і раціональної структури оборотних активів з урахуванням специфіки діяльності кожного підприємства.

Моделі стратегії фінансування поточних активів:

Ідеальна модель полягає в тому, що довгострокові пасиви встановлюються на рівні необоротних активів.

ДП = НА,

де ДП — довгострокові пасиви;

НА — необоротні активи.

Агресивна модель полягає в тому, що довгострокові пасиви є джерелом покриття необоротних активів та постійної частини поточних активів.

ДП = НА+ПЧ,

де ПЧ — постійна частина оборотних активів.

Консервативна модель фінансування оборотних активів передбачає, що змінна частина поточних активів також покривається довгостроковими пасивами.

ДП = НА+ПЧ+ЗЧ,

де ЗЧ — змінна частина поточних активів.

Компромісна модель полягає в тому, що необоротні активи, постійна частина поточних активів і приблизно половинна змінної частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами.

ДП = НА+ПЧ+0,5ЗЧ

З погляду оптимізації прибутковості і ризику оптимальною є компромісна стратегія фінансування оборотних активів. Ця стратегія оптимально поєднує рівень прибутковості і середній рівень ризику, забезпечує достатньо високий рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Вибираючи стратегію фінансування, необхідно знайти бажане співвідношення між рівнем рентабельності і використання власного капіталу та рівнем ризику зниження фінансової стійкості підприємства, яка оцінюється величиною його робочого капіталу.

18. У чому полягає сутність та основні завдання управління дебіторською заборгованістю?

Метою управління дебіторською заборгованістю є визначення оптимального розміру і забезпечення своєчасної інкасації боргу

Виходячи з цієї мети основними завданнями управління дебіторською заборгованістю: 1) аналіз дебіторської заборгованості підприємства за минулий період; 2) визначення форм реалізації готової продукції покупцям; 3) визначення суми грошових коштів, яка буде відволікатись в дебіторську заборгованість у наступному періоді; 4) формування умов відвантаження готової продукції покупцям відповідно до укладених умов; 5) оцінювання кредитоспроможності покупців на підставі відомостей, які надаються покупцям; 6) розроблення порядку проведення інкасації дебіторської заборгованості в наступному періоді; 7) використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості; 8) здійснення ефективного контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.

Методи визначення оптимальної дебіторської заборгованості в плановому році: Нормативний метод покладено систему норм та техніко-економічних нормативів, що характеризують абсолютну величину дебіторської заборгованості. Розрахунково-аналітичний метод застосовується як доповнення до нормативного і дає змогу формувати плановий показник та орієнтири під час формування стратегії управління дебіторською заборгованістю

19. Оптимізація рівня виробничих запасів на підприємстві

Метою управління виробничими запасами є забезпечення безперебійного процесу виробництва та реалізації продукції за дотримання оптимального запасу матеріальних цінностей.

Управління виробничими запасами являє собою частину загальної політики управління оборотними активами підприємства, яка полягає в оптимізації розміру і структури запасів тов-матер цінностей, мінімізації витрат щодо їх обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом.

Наявність матеріальних цінностей на рівні, який перевищює оптимальні потреби, негативно відображається на діяльності підприємства, оскільки з обігу відволікається певна сума грошових коштів, втрачаються можливості для інвестицій, збільшуються витрати на утримання додаткових запасів.

Оптимальний розмір замовлень у натуральному виразі= корінь з ((2*затрати на підготовку замовлень у розрахунку на одне замовлення, грн.* річна потреба в одиницях))/(витрати на зберігання запасів та складування в розрахунку на одинию запасів).

Формування оптимальних виробничих запасів є одним із основних елементів діяльності підприємства.

Для визначення оптимальної потреби в оборотних активах використовується два методи:

Прямий метод визначення оптимального розміру оборотних активів застовоюється під час створення нового підприємства або для утчнення потреби в оборотних активах під-ва, якщо значно змінюється асортимент виробництва продукц в плапнов періоді.

Аналітичний метод застосовують за умови функціонування підприємства більше року, коли в основному сформовані виробничі запаси і не змінюється асортимент продукції в плановому році.

20. Дію яких різноспрямованих чинників потрібно врахувати при розробці дивідендної політики?

Дивідендна політика -- це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також: сукупність методів і засобів їх досягнення.

Оптимізація дивідендної політики -- це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

До основних факторів що оказують вплив на формування політики належать: 1. Стадія життєвого циклу підприємства (для нещодавно створених підприємств доцільним є максимальне реінвестування прибутку). 2. Наявність у підприємства прибуткових інвестиційних проектів. Якщо в підприємства відсутні обґрунтовані плани щодо прибуткового реінвестування прибутку, то найраціональнішим буде максимальний розподіл прибутку (виплата дивідендів). 3. Доступність і вартість залучення коштів із зовнішніх джерел, які можна використати для покриття потреби в капіталі. 4. Обмеження на виплату дивідендів. До цих обмежень відносять заборгованість власників (учасників) за внесками до статутного капіталу, порушення справи про банкрутство підприємства на момент виплати дивідендів, власний капітал підприємства є меншим за обсяг його статутного та резервного капіталу, повністю не сплачені поточні та накопичені дивіденди за привілейованими акціями, відсутність відповідних фінансових джерел виплати дивідендів, наявність договірних обмежень, наприклад з банком-кредитором. 5. Преференції найважливіших груп власників: більшість з них орієнтовані на споживання (дивіденди) чи заощадження (тезаврація та збільшення вартості підприємства). 6. Податкові наслідки застосування дивідендної політики для власників та для самого підприємства. 7. Рівень процентних ставок на ринку капіталів т ставок дивідендів в інших підприємствах.

21. На яких принципах і теоретичних концепціях базується дивідендна політика?

Дивідендна політика -- це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики -- це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

Принципи дивідендної політики:

— збалансування різноманітних інтересів акціонерів, кредиторів та самого акціонерного товариства як суб'єкта господарювання;

— врахування впливу інфляції на рівень дивідендних виплат акціонерам і обсяг реінвестованого чистого прибутку підприємства;

— врахування різниці в інтересах дрібних і великих (стратегічних) інвесторів;

— формування і збереження основного контингенту акціонерів, яких задовольняє дивідендна політика підприємства;

— розумне поєднання грошових і негрошових форм виплати дивідендів, виходячи з реальних фінансових і матеріальних можливостей акціонерного товариства;

— врахування асиметричної інформації, тобто різного ступеня інформованості акціонерів і менеджерів про реальний стан справ і перспективи розвитку підприємства;

— врахування фактору ризику.

Концепції:

1. Теорія незалежності дивідендів. Її автори — Ф. Модільяні і М. Міллер

2. Теорія переваги дивідендів або «синиця в руках». Її автори — М. Гордон і Д. Лінтнер

3. Теорія мінімізації дивідендів або «теорія податкових переваг»

4. Сигнальна теорія дивідендів або «теорія сигналізації».

5. Теорія відповідності дивідендної політики складу акціонерів або «Теорія клієнтури».

22. Розкрийте сутність найпоширеніших теорій дивідендної політики

1. Теорія незалежності дивідендів. Її автори — Ф. Модільяні і М. Міллер, — стверджують, що i вибрана дивідендна політика ніяк не впливає ні на ціну акцій, ні на добробут власників в поточному або перспективному періоді, так як ці показники залежать від суми, яка формується, а не від прибутку, що розподіляється. Відповідно до цієї теорії дивідендній політиці відводиться пасивна роль у механізмі управління прибутком.

2. Теорія переваги дивідендів або «синиця в руках». Її автори — М. Гордон і Д. Лінтнер — підтверджують, що кожна одиниця поточного прибутку, виплаченого у формі дивідендів коштує завжди більше, ніж прибуток відкладений на майбутнє, у зв’язку зі властивим йому ризиком. Виходячи з даної теорії максимізація дивідендних виплат має більшу перевагу, ніж капіталізація прибутку.

3. Теорія мінімізації дивідендів або «теорія податкових переваг». Відповідно до цієї теорії ефективність дивідендної політики визначається критерієм мінімізації податкових виплат за поточними і майбутніми прибутками власників, тому що оподатковування поточних прибутків у формі одержуваних дивідендів завжди вище, ніж майбутніх. Отже, дивідендна політика повинна забезпечувати мінімізацію дивідендних виплат, а відповідно — максимізацію капіталізації прибутку з тим, щоб одержати найвищий податковий захист сукупного прибутку власників.

4. Сигнальна теорія дивідендів або «теорія сигналізації». Дана теорія побудована на тому, що основні моделі оцінки поточної реальної ринкової вартості акцій у якості базисного елемента використовують розмір дивідендів, що виплачуються за нею. Таким чином, ріст рівня дивідендних виплат визначає автоматичне зростання реальної, а відповідно — ринкової вартості акцій, що котирується. Це при їх реалізації приносить акціонерам додатковий прибуток.

5. Теорія відповідності дивідендної політики складу акціонерів або «теорія клієнтури». Відповідно до цієї теорії компанія повинна здійснювати таку дивідендну політику, що відповідає очікуванням більшості акціонерів, їх менталітету. Якщо основний склад акціонерів віддає перевагу поточному прибутку, то дивідендна політика повинна виходити з переважного напрямку прибутку на цілі поточного споживання. І навпаки, якщо основний склад акціонерів віддає перевагу збільшенню своїх майбутніх доходів, то дивідендна політика повинна виходити з переважної капіталізації прибутку в процесі його розподілу.

23. Визначте форми функціонування власного капіталу та надайте їх характеристику

Власний капітал підприємства має наступні форми:

1. Статутний фонд характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.

2. Резервний фонд (резервний капітал) є зарезервованою частиною власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір даної резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди, до яких належать цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їх наступних цільових витрат. У складі цих фінансових фондів виділяють звичайно амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм, фонд розвитку виробництва тощо. Порядок формування й використання засобів цих фондів регулюється статутом й іншими установчими та внутрішніми документами підприємства.

1. Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку підприємства, що був отриманий у попередньому періоді та не використаний на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) й персоналом. Ця частина прибутку призначена для реінвестування на розвиток виробництва.

5. Інші форми власного капіталу, до яких належать розрахунки за майно при передачі його в оренду, розрахунки з учасниками стосовно виплати їм прибутків у формі відсотків або дивідендів і деякі інші, відображені в першому розділі пасиву балансу.

24. Надайте характеристику основним моделям визначення вартості власного капіталу

Вартість капіталу відбиває ціну, яку підприємство сплачує за його залучення з різних джерел у відносному виразі. Ціна капіталу характеризує ту норму рентабельності, нижче розміру якої підприємство не повинно приймати будь-яких рішень інвестиційного характеру. В основу управління вартістю капіталу має бути покладено підвищення ринкової вартості підприємства.

Узагальнюючим показником. Щот відображає мінімальну норму прибутку, яку отримують інвестори від своїх вкладень, є середньозважена вартість капіталу (СЗВК)=Ві*Чі; СЗВК — середньозважена вартість капіталу, %; Ві - вартість і-го джерела коштів, %; Чі - частка і-го джерела в загальній сумі капіталу, %.

Показник СЗВК підприємства використовується під час вибору інвестиційних проектів.

Гранична вартість капіталу відображає ті витрати, які підприємство понесе для відтворення планової структури капіталу з урахуванням змін на фінансовому ринку. ГВК = ?СЗВК/?К, де? К — приріст усього капіталу в прогнозному періоді, %.

Збільшення власного капіталу за рахунок прибутку має обмеження, яке обумовлене загальною сумою прибутку; збільшення випуску емісійних цінних паперів буде можливим твльки за високого рівня дивідендних і процентних виплат акціонерам і кредиторам.

Прийняття рішення про додаткове залучення капіталу об'єктивно передбачає визначення межі ефективного його використання. З цією метою розраховується показник Гранична ефективність капіталу (ГЕК)=?Рк/?СЗВК, де? Рк — приріст рівня рентабельності капіталу.

Всі ці показники у звітному періоді і на прогнозний період дають змогу прийняти рішення щодо формування ефективної вартості капіталу підприємства.

25. Які існують моделі визначення вартості складових залученого капіталу?

Різні джерела й умови формування капіталу позичковими коштами обумовлюють доцільність проведення порівняльної оцінки ефективності залучених коштів.

Основою такої оцінки може були розрахунок вартості залучених коштів за складовими. Оцінка вартості залученого капіталу має ряд особливостей, а саме:

— залучення додаткового капіталу завжди супроводжується збільшенням вихідних грошових потоків на підприємстві.

— вартість позичкового капіталу пов’язана з оцінкою кредитоспроможності позичальника з боку банку.

— урахування впливу суми, пов’язаної з обслуговуванням боргу (проценти за кредит) на розмір оподаткованого прибутку і податку на прибуток.

Вартість позичкового капіталу у формі банківського кредиту визнач. за формулою

КЗб.к. =(Пб.к. (1 — Нпр))/ (1 — РВб. к)

де: КЗб.к. — залуч. капітал у формі банківського кредиту, %?

Пб.к — ставка процента за банківський кредит, %?

Нпр — ставка податку на прибуток, %?

РВб.к — рівень витрат за банківський кредит у його сумі (частка), %.

Вартість залученого капіталу за рахунок емісії корпоративних облігацій визначається на основі ставки купонного процента, за якою формується сума періодичних купонних виплат.

КЗо =(Ск.п. (1 — Нпр))/(1 — РВ1)

де: КЗо.- вартість залуч. капіталу за рахунок емісії облігацій, %? Ск. п — ставка купонного процента, %? Нпр — ставка податку на прибуток, %? РВ1 — рівень емісійних витрат в обсязі емісії.

У другому випадку розрахунок вартості позики здійснюється за формулою:

КЗ1о =(Д. 100)/((Но- Д). (1 — РВ1))

де: КЗ1о — вартість залученого капіталу за рахунок емісії облігацій, %?

Д — середня сума дисконту (процента) за облігаціями, грн. ?

Но — номінальна облігація, грн. ?

РВ1 — рівень емісійних витрат сум залучених коштів за рахунок емісії.

26. Обґрунтуйте основні переваги та недоліки використання власного і позикового капіталу.

Власний капітал підприємства має такі переваги:

— простота залучення, тому — рішення, пов’язані зі збільшенням ВК приймаються власниками і менеджерами підприємства без необхідності одержання згоди інших суб'єктів господарювання;

— під час його використання підприємство не несе додаткових витрат (сплата відсотків), що сприяє фінансовій стійкості підприємства, забезпеченню його платоспроможності (його коефіцієнт автономії дорівнює 1).

Недоліки:

— обмеженість обсягу залучення, а отже, і можливостей істотного розширення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства в періоди сприятливої кон’юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу;

— висока вартість порівняно з альтернативними позичковими джерелами формування капіталу;

— невикористовувана можливість збільшення рентабельності власного капіталу за рахунок залучених коштів. Без залучених коштів неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Позичковий капітал має преваги:

— досить широкі можливості залучення, особливо за умови високого кредитного рейтингу підприємства, наявності застави чи гарантії поручителя;

— забезпечення зростання фінансового потенціалу підприємства за необхідності істотного розширення його активів і підвищенням темпів зростання обсягів його господарської діяльності;

-нижчою (порівняно з власним капіталом) вартістю завдяки забезпеченню ефекту «податкового щита» (вилучення витрат на його обслуговування з бази оподаткування під час визначення суми податку на прибуток);

— здатність сприяти приросту фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

Використання позичкового капіталу має недоліки:

-використання позичкового капіталу пов’язане з ризиком зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності підприємства. Рівень цих ризиків зростає пропорційно зростанню питомої ваги використання позичкового капіталу;

— активи, сформовані за рахунок позичкового капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, що знижується на суму виплачуваного позичкового процента в усіх його формах (процента за банківський кредит; лізингової ставки; купонного процента за облігаціями; вексельного процента за товарний кредит);

— висока залежність вартості позичкового капіталу від коливань кон’юнктури фінансового ринку. У ряді випадків за зниження середньої ставки позичкового процента використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) підприємству стає невигідним у зв’язку з наявністю дешевших альтернативних джерел кредитних ресурсів;

— складність процедури залучення коштів (особливо у великих розмірах).

27. Охарактеризуйте доходність фінансових операцій

На фінансовому ринку інвестора цікавить результативність його операцій. Результативність інвестицій порівнюють за допомогою такого показника, як доходність. Доходність — це відносний показник, що показує, який відсоток приносить 1 гривня інвестованих коштів за певний період. На дохідність фінансових операцій впливають такі основні фактори: інфляція, ризик, ліквідність, реальні ставки, часова вартість грошей та ін.

У загальному вигляді показник доходності можна визначити як відношення одержаного результату до витрат, що сприяли отриманню даного результату. Доходність виражають у відсотках.

Доходність за період. Доходність за період — це доходність, яку інвестор одержить за певний період часу. Вона визначається за формулою:

r=Pn/P-1

де: r — доходність за період;

P — початково інвестовані кошти;

Pn — сума, одержана через n років.

28. Розкрийте порядок формування і зміни статутного капіталу підприємства

Поняття «капітал» асоціюється з поняттям «власність». У момент створення підприємства його стартовим капіталом є вартість майна підприємства.

Терміни «статутний фонд», «статутний капітал» є тотожними і означають суму вкладень підприємства в його активи за номінальною вартістю, зафіксованою в установчих документах.

Формування статутного капіталу на підприємствах окремих організаційно-правових форм має певні особливості.

Так, статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), складається з вартості внесків його учасників. Діяльність ТОВ регулюється Законом України «Про підприємства». Розмір статутного капіталу ТОВ не може бути меншим суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення ТОВ. Учасники даного товариства несуть відповідальність тільки в межах своїх внесків за правилами відповідальності в нерівних частках.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой