Управління державними видатками як система контролю

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Управління державними видатками як система контролю

1. Управління державними видатками як система контролю. Функція перевірки, порівняння даних. Функція перевірки, порівняння даних. Функція ієрархічного підпорядкування. Залежність форм і методів контролю від стулення розвитку суспільства. Контроль як вияв влади та ієрархічних взаємовідносин у суспільстві

Усі держави для забезпечення незалежності контролю застосовують ті чи інші заходи, які мають тісний взаємозв'язок з діяльністю законодавчих установ.

Контроль за виконанням бюджету в системі Державного казначейства є актуальною темою, тому що без контролю не буде порядку в країні і, тим більше, стабільної економіки.

Сутність контролю — визначена система заходів держави для ефективного використання державних коштів, фінансових ресурсів для інтересів суспільства.

У ході управління державними коштами створюють систему контролю, яка має дві функції:

1. Функцію перевірки, порівняння даних, а в деяких випадках, якщо до цього спонукає ситуація, можна використати додаткову перевірку за допомогою документів.

2. Функцію ієрархічного підпорядкування. Тобто орган на вищому рівні регулює діяльність органу нижчого рівня відповідальності.

Державна казначейська служба України (ДКСУ) здійснює контроль за виконанням бюджету всіх рівнів і на всіх етапах використання коштів. Можна виділити три етапи використання коштів: прийняття зобов’язань, попередня перевірка та оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів і одержувачів.

На першому етапі (прийняття зобов’язань) визначають призначення бюджетних асигнувань для покриття витрат відповідно до затвердженого бюджету. Зазвичай, формою зобов’язання є угоди з постачальниками послуг і товарів. Необхідність реєстрації ґрунтується на двох основних причинах: для відстеження нових зобов’язань та їхніх наслідків з метою подальшого прогнозу відтіканню наявних коштів з єдиного рахунка та, відповідно, для контролю фактичної наявності бюджетних коштів.

На другому етапі (попередня перевірка) бюджетна організація підтверджує і відповідно перевіряє виконання всіх вимог щодо оплати конкретних видатків. Цей етап дає змогу визначити суму коштів, необхідних для її сплати, а також відстежити взяті, але ще не оплачені зобов’язання.

Завершальним етапом є оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, завдяки чому зменшуються обсяги зобов’язань держави. У цьому разі перевіряють правильність оформлення документів, контроль за зобов’язаннями, відповідність платежів вимогам обліку та законність підстави для здійснення платежів.

Особливість контролю за виконанням бюджету в системі Державного казначейства полягає в тому, що ДКСУ проводить перевірки тільки на регулярній основі, а також є єдиними виконавцем фінансових функцій у ході виконання державного бюджету. Завдяки цьому забезпечується суворий контроль, що є гарантією чіткого виконання рішень виконавчої влади.

За даними, які наведені вище, можна зробити такий висновок: контроль за виконанням бюджету в системі Державного казначейства, згідно із законом, відбувається на всіх рівнях і на всіх етапах використання коштів. Це свідчить про доцільність використання коштів за призначенням, а також про те, що завдяки контролю держава може розвивати свою економіку на вищому рівні.

Важливе значення за цих обставин має фінансовий контроль як форма контролю з боку держави за законністю та обґрунтованістю виконання фінансових операцій з визначення результатів господарської та управлінської діяльності, створення і використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного та соціального розвитку держави.

За економічною сутністю фінансовий контроль — це комплекс заходів, що вживаються законодавчими та виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ, для забезпечення законності та ефективності формування, володіння та використання фінансових ресурсів за метою захисту фінансових інтересів держави, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян, а також успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів.

Управління державними коштами традиційно розглядається як система контролю. Воно розвивалося, вбираючи в себе та відображаючи характер суспільства та форму правління. Економічний розвиток суспільства сприяв розширенню сфери контролю, зміни структури державних видатків та контролю за їх здійсненням.

Ефективність контролю залежить від того, хто контролює і що контролюється.

2. Три етапи процесу управління: стратегічне планування, контроль управлінської і виробничої діяльності. Перший етап — формулювання задач і планів, другий етап — порядок отримання коштів і визначення підходів до їх використання, третій етап — перевірка належного виконання поставлених завдань. Контрольні заходи на макрорівні та макрорівні. Їх тісний зв’язок

Етапи процесу управління видатками:

1. Стратегічне планування

2. Контроль управлінської та виробничої діяльності.

Етапи процесу управління передбачають:

І етап — формування завдань і планів;

ІІ етап — порядок отримання коштів і визначення підходів до їх використання;

ІІІ етап — перевірка належного виконання поставлених завдань.

Контрольні заходи на макрорівні та мікрорівні

Контрольні заходи на макрорівні та мікрорівні тісно пов’язані між собою, так як забезпечують виконання контрольної управлінської функції держави, реалізація якої передбачає:

o встановлення правових норм, які визначають порядок використання фінансових ресурсів, проведення моніторингу чи інших контрольних дій за їх дотриманням;

o виявлення правопорушень у частині використання фінансових ресурсів та їх усунення;

o блокування незаконних дій та фінансових операцій і прийняття заходів щодо відшкодування збитків.

Державними органами влади систематично вивчається стан управління державними видатками, розробляються та приймаються дієві заходи щодо вдосконалення та розвитку системи управління державними фінансовими ресурсами (видатками).

3. Фінансовий контроль — найважливіша ланка та невід'ємна складова державного контролю. Основні напрями фінансового контролю. Завдання фінансового контролю

Державний фінансовий контроль — невід'ємна частина державного устрою. Методологічна сутність фінансового контролю.

Державний фінансовий контроль — система постійного нагляду за асигнуваннями, отриманням та використанням коштів.

Державний фінансовий контроль — комплекс цілеспрямованих заходів органів, їх підрозділів чи службових осіб, які здійснюють державний фінансовий контроль у межах повноважень, встановлених законодавством України з метою упередження, виявлення та припинення фінансових правопорушень на підконтрольному об'єкті щодо його фінансово-господарської діяльності, а також забезпечення законності фінансової дисципліни та ефективного формування та витрачання коштів, в тому числі бюджетних та інших активів у процесі володіння, розпорядження, використання і відчуження державного майна, відшкодування збитків та встановлення міри відповідальності у разі порушення фінансового, в тому числі бюджетного законодавства.

Державний фінансовий контроль — це встановлена законодавством діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування з виявлення та попередження:

· помилок і зловживань в управлінні державними грошовими і іншими матеріальними ресурсами, а також контроль за використанням у господарській діяльності об'єктів державної власності;

· порушення фінансово-господарського, зокрема бюджетного законодавства;

· вад в організації системи управління фінансово-господарською діяльністю державних органів, підприємств та організацій.

Фінансовий контроль є важливим елементом управлінської діяльності, організаційного керівництва, однією з форм втілення в життя ухвалених компетентними державними органами і громадськими організаціями рішень.

Фінансовий контроль — це одна із функцій системи управління фінансовими відносинами, що являє собою систему дій органів уповноважених здійснювати:

· контроль з метою забезпечення інтересів власників;

· визначення обґрунтованості управлінських рішень і ступеню їх реалізації;

· дотримання чинних нормативно-правових актів;

· виявлення можливих порушень;

· розробку пропозицій щодо запобігання порушень у майбутньому;

· виявлення резервів підвищення функціонування.

Фінансовий контроль — це цілеспрямована діяльність законодавчих і виконавчих органів влади і недержавних організацій спрямовану на:

· забезпечення законності;

· забезпечення фінансової дисципліни і раціональності під час мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і нецентралізованих фондів з метою найефективнішого розвитку всіх суб'єктів фінансових правовідносин.

Основні завдання державного фінансового контролю полягають у забезпеченні:

· контролю за законністю, доцільністю, повнотою, своєчасністю та цільовим призначенням і використанням державних фінансових ресурсів (у тому числі бюджетних дотацій, субвенцій, кредитів, тощо);

· контролю за законністю та доцільністю надання державних фінансових і майнових гарантій, які забезпечують відповідну угоду;

· виявлення резервів у формуванні державних фінансових ресурсів, розроблення пропозицій щодо скорочення нераціональних видатків, бюджетного дефіциту та дефіциту платіжного балансу;

· контролю за схоронністю, правильністю збереження і обслуговування, за законністю і правильністю користування, доцільністю та ефективністю розпорядження матеріальними цінностями (ресурсами) держави, ефективністю використання паливно-енергетичних ресурсів, станом схоронності та дотриманням законності і раціональним використанням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, тощо;

· контролю за законністю, доцільністю та ефективністю використання і розпорядження державними майновими правами (правами власності на акції підприємств тощо);

· оцінки ефективності організації і проведення перетворення форм власності (приватизації);

· контролю за законністю, правильністю та ефективністю розпорядження нематеріальними об'єктами державної власності (які створюють фінансові ресурси);

· контролю за станом та використанням державних запасів і резервів;

· контролю за використанням планових завдань з надання державних послуг і дотримання нормативів фінансових витрат з надання цих послуг;

· контролю за забезпеченням фінансової безпеки держави (у бюджетному процесі);

· контролю за законністю і правильністю квотування та дотримання експортних квот;

· контролю за забезпеченням конкурентних умов у всіх сегментах внутрішнього ринку (конкурентного середовища);

· оцінки макроекономічної ситуації в країні та перспектив економічного зростання;

· контролю за забезпеченням оптимізації цін у монопольних галузях економіки;

· контролю за законністю і правильністю надання та використання податкових, митних та інших фінансових пільг і переваг, які надаються суб'єктам господарювання;

· контролю за обігом державних коштів в кредитній системі;

· контролю за організацією грошового обігу в цілому;

· контролю за повнотою та своєчасністю виконання банківською системою відповідних операцій з перерахування бюджетних коштів;

· перевірки дотримання головними розпорядниками, розпорядниками та отримувачами бюджетних коштів умов виділення, розподілу, отримання, використання і повернення державних коштів;

· контролю за правильним та економічно обґрунтованим розподілом всіх видів платежів затвердженого бюджету, правильністю і обґрунтованістю розрахунків кошторису призначень;

· контролю за повнотою, своєчасністю та цільовим призначенням виконання доходних і видаткових статей Державного і місцевих бюджетів, а також повноти і достовірності відповідної звітності;

· виявлення резервів зростання доходів Державного бюджету, удосконалення бюджетного процесу в цілому;

· контролю за доцільністю застосування державою зовнішніх і внутрішніх позик, їх цільовим призначенням і ефективністю використання;

· контролю за станом, обслуговуванням та погашенням державного зовнішнього і внутрішнього боргу;

· контролю за своєчасністю і повнотою розрахунків з виконання державних замовлень;

· контролю за своєчасністю, повнотою та порядком погашення іноземними державами, їх юридичними особами, міжнародними організаціями та міждержавними утвореннями своїх заборгованостей перед Україною;

· фінансової експертизи проектів міжнародних договорів України, нормативно-правових актів та інших документів, які стосуються державних коштів;

· оцінки фінансового стану та ефективності систем управління і контролю в бюджетних установах, державних і казенних підприємствах, а також підприємств, де є частка державного майна;

· контролю за діяльністю органів державної виконавчої влади, на які у відповідності з діючим законодавством покладені функції щодо розроблення і реалізації державної фінансової політики.

4. Суб'єкти контролю: дві підсистеми за ознаками ініціювання та здійснення контролю

Суб'єктами фінансового контролю є всі установи, організації, підприємства та їх підрозділи, які відповідно до законодавства виконують функції фінансового контролю.

Основними засадами діяльності суб'єктів фінансового контролю є:

* здійснення об'єктивного контролю за фінансово-економічними операціями;

* невтручання в оперативну фінансово-господарську діяльність, окрім ви­падків, передбачених законодавством;

* незалежність і об'єктивність, прийняття рішень за результатами фінансово­го контролю;

* відповідальність за достовірність результатів;

* забезпечення відкритості і прозорості, за умови дотримання режиму спе­ціальних обмежень, установлених законодавством;

* дотримання норм професійної етики.

Повне та ефективне виконання функцій контролю може бути забезпечене за наявності у суб'єкта контролю владних повноважень. Але це не означає, що кон­троль має бути всеосяжним та всемогутнім. Достатність повноважень контролю має бути обґрунтованою, а також підкріпленою чітким формулюванням у законо­давчих та інших нормативно-правових актах.

Суб'єкти державного фінансового контролю:

* органи державної влади та управління: Рахункова палата Верховної Ради України; Державна податкова адміністрація України; Міністерство фінансів України та його підрозділи (Державна контрольно-ревізійна служба Ук­раїни та Державне казначейство України); Фонд державного майна Украї­ни; Міністерство економіки; Міністерство фінансів України; Міністерство праці та соціальної політики України; Державний комітет статистики Ук­раїни; Антимонопольний комітет України; Національний банк України;

* спеціалізовані органи контролю: Державний комітет України із стандар­тизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), Державний митний комітет України, Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, Державна інспекція України з контролю за цінами, Державна автомобільна інспекція, Державна пожежна інспекція, Державна санітарна інспекція.

За ознаками ініціювання та здійснення контролю суб'єкти контролю виступають у системі:

· системі державного фінансового контролю;

· системі комунального фінансового контролю;

казначейство державний видаток контроль

5. Фінансовий контроль як функції управління: функція контролю, функція обліку, функція аналізу, функція прийняття управлінського рішення

Функції фінансового контролю як функції управління:

1. Контролю — це сукупність запроваджених дій, регламентів та процедур для управління, управління ризиками, повноти досягнення мети діяльності та виконання завдань.

2. Обліку — це сукупність заходів запроваджених дій, за доступом до ресурсів і їх обліком, за достовірністю проведених операцій, звіркою облікових даних з фактичними результатами діяльності.

3. Аналізу — це сукупність заходів щодо проведення аналізу загальних результатів діяльності, оцінки окремих операцій, процесів та видів діяльності.

4. Прийняття управлінського рішення — це сукупність заходів запроваджених дій щодо забезпечення належного здійснення операцій та контролю за ними, підготовки своєчасної достовірної інформації фінансового і не фінансового характеру як про зовнішні так і про внутрішні події для правильного прийняття управлінського рішення.

6. Етапи процесу витрачання коштів. Етапи санкціонування використання коштів. Етапи прийняття зобов’язань. Етапи перевірки зобов’язань. Етапи санкціонування платежу. Етап платежу. Етап обліку

Державне казначейство організовує виконання державного бюджету та здійснює контроль за цим процесом, а також контролює надходження і використання державних позабюджетних фондів. Можна сказати, що Державне казначейство здійснює контроль за виконанням бюджету на усіх етапах використання коштів, тобто на етапі прийняття зобов’язань, попередньої перевірки та оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів.

На етапі прийняття зобов’язання встановлюються призначення (і відповідно, резервування) частини бюджетних асигнувань для покриття конкретних витрат відповідно до затвердженого бюджету. Як правило, зобов’язання має форму угоди з постачальниками послуг і товарів. Реєстрація на етапі зобов’язання необхідна з двох основних причин: для контролю фактичної наявності бюджетних коштів для взяття нових зобов’язань та для відстеження нових зобов’язань та їх наслідків для прогнозу відтоку наявних коштів з єдиного рахунку.

На етапі перевірки бюджетна організація перевіряє і підтверджує виконання всіх вимог щодо сплати конкретних видатків (наприклад, товар доставлений або послуги отримані відповідно до угоди, надійшов термін сплати процентів або погашення позики). Реєстрація на цьому етапі дає можливість від стежити взяті, але ще не сплачені зобов’язання, і знати суму ресурсів, необхідних для цієї оплати.

Далі проводиться оплата прийнятих раніше зобов’язань, в результаті скорочується обсяг зобов’язань держави. При цьому перевіряється законність підстави (наявність підтвердних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку та контролю за зобов’язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.

Операції казначейства з метою контролю за виконанням бюджету можуть здійснюватись у різних формах. Казначейство встановлює та контролює дотримання загальних фінансових лімітів на етапах зобов’язань. Після цього на етапі оплати контролюється кожний конкретний платіж. У процесі контролю за державними видатками можна виділити три фази, що відповідають етапам використання коштів:

I Попередній контроль здійснюється на стадії прийняття зобов’язань, особливо на стадії схвалення та дозволу на витрачання державних коштів. При прийнятті зобов’язань слід відокремлювати: 1) поточні зобов’язання — тобто ті, які будуть виконані та потребують повної сплати в поточному році;. 2) перехідні зобов’язання — тобто ті, сплата по яких буде здійснюватися за рахунок асигнувань майбутніх періодів протягом кількох років. Слід мати на увазі, що прийняття великого обсягу перехідних зобов’язань значно погіршує «гнучкість» бюджету, зменшує можливості забезпечення пріоритетних завдань.

II Фінансовий контроль на стадії проведення операцій перед здійсненням платежу, включаючи дозвіл та підтвердження вимог на оплату. Цей контроль постійно здійснюється Державним казначейством України, яке як зберігач державних коштів, зобов’язане забезпечити ефективне і раціональне їх використання відповідно до програми Уряду.

III Контроль після здійснення видатків, проведення операцій (аудит). Він дає змогу впевнитись у законності здійснених операцій, використанні коштів за цільовим призначенням. У процесі цього контролю виявляються позитивні і негативні аспекти виконання бюджету. Контроль здійснюється шляхом перевірок і ревізій безпосередньо на місцях, в установах, організаціях.

Особливість фінансового контролю, що здійснюється органами Державного казначейства, полягає в тому, що вони є єдиними виконавцями фінансових функцій при виконанні державного бюджету і не здійснюють перевірок вибірково, а тільки на регулярній основі. Таким чином, забезпечується суворий контроль за правильністю фінансових операцій, їх бухгалтерським обліком, що є гарантією чіткого виконання рішень виконавчої влади. Такий вичерпний контроль здійснюється паралельно з веденням операцій протягом року і тому є ефективнішим, ніж контроль за результатами.

Список літератури

Наказ Міністерства фінансів України від 14. 01. 2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження».

Наказ Міністерства фінансів України від 29. 09. 2011 № 1217 «Про затвердження Кодексу етики працівників підрозділу внутрішнього аудиту».

Наказ Міністерства фінансів України від 04. 10. 2011 № 1247 «Про затвердження Стандартів внутрішнього аудиту».

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів: Наказ Державного казначейства України від 28. 11. 2000 р. № 119.

Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства України: Наказ Державного казначейства України від 28. 11. 2000 р. № 119.

Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів: Наказ Державного казначейства України від 24. 11. 2002 р. № 205.

Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України: Наказ Державного казначейства України від 02. 12. 2002 № 221.

Наказ Міністерства Фінансів України від 30. 09. 2011 № 1223 «Про затвердження Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету «.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой