Формування естетичних цінностей молодших школярів засобами мистецтва

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Дрогобицький державний національний університет ім. Ів. Франка

Міністерство освіти і науки України

Дипломна на тему:

«Формування естетичних цінностей молодших школярів засобами мистецтва»

Студентки групи ПНО-54

Ногаль Іванни Богданівни

Дрогобич 2010

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Формування естетичних цінностей в процесі навчання
  • 1.1 Суть формування естетичних цінностей
  • 1.2 Поняття «виховання», «естетичні цінності»
  • 1.3 Зміст, шляхи, форми і методи естетичного виховання цінностей
  • 1.4 Шляхи і форми естетичного виховання школярів
  • Розділ 2. Формування естетичних цінностей молодших школярів засобами мистецтва
  • 2.1 Психологічні основи процесу естетичного сприймання
  • 2.2 Формування естетичних цінностей засобами образотворчого мистецтва і літератури
  • 2.3 Формування естетичних цінностей засобами музики і співів
  • 2.4 Художня самодіяльність як засіб формування естетичних цінностей
  • Висновки
  • Список використаних джерел
  • Додатки

Вступ

Актуальними питаннями сьогодення є питання про формування естетичних цінностей підростаючого покоління. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. У зв`язку з цим важливого значення набуває осмислення конкретних питань формування естетичних цінностей та базових теоретичних засад формування естетичної культури особистості.

У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХI столітті визначено основну мету освіти, спрямованої на формування естетичних цінностей та всебічний розвиток людини як найвищої цінності суспільства, формування її духовних смаків, ідеалів та розвитку художньо-творчих здібностей.

У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мали естетичні цінності. Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне — це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство.

Естетичне ставлення людини до світу формується і розвивається протягом всього її життя. Разом з тим не всі періоди в житті рівноцінні для естетичного розвитку. Багато письменників, педагогів, діячів культури (К.Д. Ушинський, Л. М. Толстой, В. О. Сухомлинський, Д. Б. Кабалевський, Б. Неменський та інші) констатують особливе значення що до цього молодшого шкільного віку. Особливості дітей цього віку найбільш сприяють формуванню в них естетичної культури. Новітні дослідження доводять, що прогалини в естетичному розвитку молодшого школяра найчастіше виявляються невиправними навіть при систематичній роботі у середніх та старших класах.

Проблема естетичного виховання у естетико-педагогічному аспекті широко репрезентована у спадщині видатних українських педагогів та діячів освіти Е. Водовозової, П. Каптерева, С. Лисенкової, С. Русової, Е. Михеєвої, К. Ушинського.

Філософсько-естетичні аспекти цієї проблеми розглядаються в наукових працях Ю. Борева, І. Гончарова, М. Киященка, В. Ядова.

Психологічні основи естетичного виховання розкрили Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський, І. Кон, Б. Теплов та інші.

Видатні вчені, естети і педагоги Ю. Борев, О. Буров, В. Вансаалов, Л. Волович, І. Долецька, М. Каган, Л. Коган, В. Розумний, В. Скатерщиков, Є. Квятковський, М. Лайзеров, А. Макаренко, О. Семашко, В. Сухомлинський, В. Шестакова, зробили значний внесок у розробку теорії естетичного виховання. Насамперед вони визначили основні поняття, на які потрібно спиратися при побудові системи виховання естетичних цінностей.

Важливі питання теорії і методики естетичного виховання підростаючого покоління висвітлюються в працях Л. Коваль, В. Передерій, Ю. Фохт-Бабушкіна, Т. Цвілих, Г. Шевченко, А. Щербо та інших.

За останні роки опубліковано багато праць, в яких вирішуються питання значення творчості та пізнавальної діяльності в естетичному вихованні молодших школярів; розкриваються механізми творчості; закономірності взаємозв'язку творчої діяльності з відтвореною дійсністю; сформульовані основні принципи формування творчої особистості (Ф. Говорун, Б. Коротяєв, В. Лєвін, В. Моляко, Ю. Петров, П. Підкасистий, Я. Пономарьов, В. Романець, В. Цапок).

Значний внесок у розв’язання проблем розвитку естетичної культури, формування естетичних цінностей зробили зарубіжні і вітчизняні вчені М. Аріарський, Д. Генкін, Г. Єскіна, Г. Загадарчук, В. Кірсанов, О. Миронюк, І. Петрова, Ф. Соломонік, котрі розглядають процес естетичного виховання як цілеспрямоване формування якостей всебічно розвиненої особистості, що дає можливість їй сприймати природні та соціальні реалії, діяти та творити відповідно до загальнолюдських ідеалів гармонії та краси.

естетична цінність молодший школяр

Естетичне виховання спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті і художній творчості.

Естетичне виховання школярів сьогодні набуває ще більшої ваги у роботі школи. Пізнати світ і себе, відшукати в житті свою, за словами українського філософа Г. Сковороди «сродну» працю, що відповідає здібностям і покликанню вміти у звичайному побачити незвичайне, з нічого створити красиве і корисне, бути справжнім знавцем мистецтва і шанувальником етнографії як свого народу, так і народів світу, бути поціновувчем прекрасного у житті - ось далеко не весь перелік завдань естетичного виховання, що постають на порозі нинішньої школи.

Така особлива увага до естетичного виховання молоді зумовлена і тим, що людство прагне жити красиво і комфортно, спілкуватись як у сімейному колі, так і в кількатисячному фестивальному зібранні, вберегти планету від катастроф, війн.

Піднесення естетичного виховання у школі спричинене посиленням демократичних тенденцій у житті нашого суспільства, коли у навчально-виховному процесі почали переносити акценти із масових педагогічних явищ на особистість дитини, вивчення можливостей і обставин її індивідуального розвитку, умов саморозкриття і самореалізації людини на різних етапах її життєдіяльності.

Одним із важливих завдань реформування освіти згідно з державною національною програмою є реформування освіченої творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я. Розв’язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обгрунтування змісту і методів навчального і виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учня.

І саме у реалізації особистісного підходу у навчанні і вихованні відіграє велику роль естетичне виховання засобами мистецтва, формування естетичного почуття як психічної здібності учня сприймати предмети і явища об'єктивного світу з позицій краси, виховання красою художнього слова і пісні, вдало дібраним колоритом, магією танцю і сценічного мистецтва високих естетичних поглядів й естетичних смаків, започаткування і розвиток прагнення дитини до естетичного ідеалу.

Метою роботи «Формування естетичних цінностей молодших школярів засобами мистецтва» виступає висвітлення уміння вчителя правильно, естетично, адаптовано до віку учня донести всі необхідні знання, уміння вчителя зацікавити маленького школяра, зосередити його увагу, потрібним чином скерувати його навчально-пізнавальну діяльність саме засобами мистецтва, щоб досягти очікуваних результатів.

Реалізуючи обрану мету даної роботи, я ставлю перед собою такі завдання:

1. На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури з теми дослідження розкрити сутність поняття «формування естетичних цінностей».

2. Теоретично обгрунтувати доцільність формування естетичних цінностей в молодших школярів.

3. Всебічно вивчити та практично проілюструвати ефективність формування естетичних цінностей молодших школярів засобами мистецтва.

Для вирішення поставлених завдань використовувались такі методи: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з даної проблеми; аналіз та узагальнення досвіду педагогів-практиків; бесіди; спостереження; констатуючий педагогічний експеримент; аналіз власного досвіду роботи.

Об`єктом дослідження є показ формування естетичних цінностей молодших школярів як домінуючого у процесі формування мислячої, толерантної, гармонійної і творчої особистості.

Предметом виступає виховання школярів засобами мистецтва.

Отже у роботі досліджую формування естетичних цінностей засобами мистецтва у молодших школярів, показую позитивні результати, роблю позитивні висновки. Приділяю увагу показу визначальної ролі мистецтва в формуванні естетичних цінностей, висвітляючи новий багатогранний естетичний потенціал мистецтва.

Результати проведеного дослідження доповідались на методоб'єднанні учителів початкових класів Рава-Руської школи № 2 І-ІІІ ступенів Жовківського району Львівської області, засіданні кафедри педагогіки і методики початкового навчання Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Практичне значення дослідження визначається.

Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг роботи 89 сторінки, з них 56 сторінок основного тексту. Список використаних джерел містить 30 назв.

Розділ 1. Формування естетичних цінностей в процесі навчання

1.1 Суть формування естетичних цінностей

На сучасному етапі розвитку українського суспільства із дедалі більшою гостротою постає проблема відродження культури та духовності. Стратегія сучасної освіти передбачає розвиток тих якостей людини, які визначають її широкі пізнавальні інтереси, цінності, гуманність, культуру.

Цінності - це певні загальні норми та принципи, які визначають мотивацію людських вчинків. Педагогічні аспекти вивчення і формування духовних цінностей знайшли своє відображення у працях Л. Виготського, О. Леонтьєва.

Формування естетичних цінностей становить складову, органічну частину виховання. Воно включає сукупність послідовних, взаємозв'язаних, керованих учителем естетичних впливів на учнів і здійснюється як засобами мистецтва, так і самим життям у процесі різносторонньої діяльності учнів.

Завдання сучасної школи — підготувати підростаюче покоління до того, щоб збуджувати та розвивати шляхетні якості. Школа повинна досягти на своїй ниві високого ступеня довершеності.

Естетичне виховання в школі становить своїм завданням формувати в учнів естетичні поняття і почуття, погляди, художні смаки, розвивати здібності естетично сприймати дійсність, виробити в них уміння активно, творчо виявляти себе в тій чи іншій галузі мистецтва.

Цікавими є погляди О. Вишневського на місце цінностей у системі естетичного виховання. Це: віра, краса, чесність, любов, нетерпимість до зла, великодушність, милосердя, правда, мудрість, досконалість, доброта, надія, свобода, щирість. Професор Вишневський переконує, що «лише визнання фактору існування вічних абсолютних ідеалів та прищеплення дітям віри в них можна вважати надійною основою побудови системи сучасного українського виховання».

Особливістю формування естетичних цінностей є те, що вони впливають не лише на розум, а й на почуття учнів.

Формування естетичного сприймання дійсності сприяє глибшому, повнішому пізнанню світу. «Людина, — писав К. Маркс, — утверджується в предметному світі не тільки за допомогою мислення, а й за допомогою всіх почуттів. «

Естетичне виховання, розвиваючи розуміння краси природи, творів мистецтва, формує в учнів естетичне ставлення до дійсності. Естетичне ставлення до дійсності - це не тільки естетичні переживання навколишнього світу, а й естетична діяльність, що передбачає внесення елемента краси в усі сфери життєдіяльності - у працю, суспільні відносини, побут, у свої вчинки, поведінку.

Естетичне виховання цінностей сприяє й розвитку в учнів художніх здібностей, формуванню умінь, прагнення брати активну участь у створенні прекрасного в житті. Естетичне виховання, будучи важливим засобом розвитку духовних сил учнів, сприяє формуванню їх естетичних ідеалів, переконань, світогляду. Підкреслюючи силу естетичного виховання, його впливу на дітей, В. Бєлінський писав: «Розвиває в дітях естетичні почуття, які є джерелом всього прекрасного, великого, бо, людина, позбавлена естетичного почуття, стоїть на ступені тварини. «

Щоб виховати всебічно розвинених членів суспільства, треба виробити в підростаючого покоління вміння відчувати прекрасне, бачити його в навколишній дійсності, у вчинках людей, у людських відносинах, у мистецтві і літературі, вміти втілювати це прекрасне в життя.

Абсолютні вічні цінності є золотим фондом духу, культури і вселюдського досвіду. Орієнтуючись на них, людина застерігає себе від здичавіння. Ці цінності та їх антиподи є втіленням боротьби добра і зла. За допомогою них Людина дозріває до єднання з Богом.

Естетичне виховання цінностей пов’язане з багатьма сферами діяльності і життя учнів — навчанням, працею, побутом, розвагами і грою, спілкуванням з природою. Воно здійснюється у взаємодії з моральним, трудовим, фізичним, розумовим вихованням. Отже, система естетичного виховання має охоплювати всі ділянки її роботи.

1.2 Поняття «виховання», «естетичні цінності»

Виховання значним чином впливає на взаємодію особистості і середовища, бо середовище — це те оточення, яке людина сприймає, на яке реагує, з яким вступає в контакт. Виховання здатне змінити ставлення індивіда до оточуючого середовища, людей, речей, умов життя і діяльності.

Дослідження наукової літератури з естетичного виховання дає можливість дійти висновку про те, що існують різні підходи щодо визначення поняття «естетичне виховання цінностей». Численні тлумачення цих понять зумовлені багатогранністю цього процесу.

Так, В. Шацька розглядає естетичне виховання цінностей як сукупність послідовних, взаємозв`язаних впливів на учнів під керівництвом викладача як засобами мистецтва так і самого життя, спрямованих на всебічний естетичний розвиток учнів, який сприяє формуванню естетичних почуттів, художніх смаків і поглядів відповідно до завдань виховання. За В. Шацькою, до процесу естетичного виховання належать не тільки поступовий розвиток здібностей та естетичного сприйняття, а й володіння вмінням активно творчо проявляти себе у тому чи іншому виді мистецтва, у обсязі, що відповідає певному ступеню навчання [38, c. 3−4].

П. Блонський зазначає, що естетичне виховання передбачає або формування творчості, або розвиток художнього смаку та сприйняття. Але художній смак сприйняття можуть бути сформовані тільки у процесі художньої творчості; вони тісно пов`язані з активним життям дитини: кожна дитина потенційно є творцем різних, зокрема і естетичних, цінностей: споруджуючи будиночок, вона проявляє свою архітектурну творчість, ліплячи і малюючи, виявляє свої здібності скульптора і живописця, нарешті, дитина прагне до танців, драматизації [6, c. 98].

У «Короткому словнику з естетики» поняття «естетичне виховання цінностей» розкривається як цілеспрямована система дієвого формування людини, здатної сприймати, оцінювати, усвідомлювати естетичне у житті, природі, мистецтві, жити і перетворювати світ, творити за законами краси.

Поняття «естетичне виховання цінностей» у педагогічній літературі розкладається як невід`ємна складова ідейного, трудового, морального, фізичного виховання, як систематичне, науково умотивоване звертання до людських емоцій, які розвивають у молодших школярів такі здібності, що сприяють не тільки естетичному сприйняттю прекрасного у житті і мистецтві, а й роблять кожного з них творцем естетичних цінностей.

Д. Кабалевський вважав, що є всі реальні можливості для побудови науково обґрунтованої системи естетичного виховання цінностей учнів у загальноосвітній школі. А у процесі формування особистості він надав перевагу трьом видам мистецтва: літературі, музиці та образотворчому мистецтву. Також наголошував на значенні в цьому процесі діяльності різних організацій та дошкільних закладів і сім`ї; різноманітних видів позашкільної роботи як складової життя дітей, де чітко простежуються активна діяльність самих дітей (різноманітні художні колективи, студії, гуртки) та форма пасивного сприйняття (кіно, радіо, телебачення, театр) [16, c. 24−25].

У своїх працях та особистій педагогічній діяльності велику увагу питанням естетичного виховання приділив С. Шацький. Він розглядав естетичне виховання у нерозривному зв`язку з іншими складовими виховання, зокрема моральним, наголошуючи, що мистецтво — велика сила, і небайдуже в якому напрямі воно використовується [34, c. 49].

А. Макаренко, розкриваючи суть естетичного виховання, також вважав, що надзвичайно важливо внести художній елемент у процес дитячого життя [20, c. 110].

З огляду на педагогічну спрямованість, заслуговує на увагу визначення естетичного виховання цінностей, яке подає О. Буров:". ціле — спрямований, організований процес формування у школярів естетичного ставлення, естетичної потреби до творчої естетичної діяльності" [7, c. 30].

Б. Лихачов та Є. Квятковський трактують естетичне виховання цінностей як цілеспрямований процес формування творчої особистості, котра здатна сприймати і оцінювати прекрасне, довершене, гармонійне у житті, природі, мистецтві, жити і творити «за законами краси», а також розглядають і розкривають зміст основних компонентів структури естетичного виховання [40, c. 10].

Т. Аболіна та Н. Миропольська вважають, що головним в естетичному вихованні цінностей є відтворення всього багатства людського ставлення до навколишнього світу [1, c. 20].

Автор багатьох праць з естетики В. Скатерщиков подає декілька визначень естетичного виховання цінностей, зокрема: «Естетичне виховання — це цілий комплекс заходів, які спираються на глибоко наукову основу і здійснюють систематично і цілеспрямовано визначену політику в розвитку естетичної, художньої культури.

Естетичне виховання цінностей — це цілеспрямована діяльність" [22, c. 11−12].

На думку Г. Ріда, естетичне виховання — це виховання почуттів, на яких ґрунтується свідомість, а отже інтелект, і все те, що відрізняє людину від інших істот. І лише тоді, коли ці почуття перебувають у гармонії з навколишнім світом, формується особистість у всій її повноті [25, c. 2].

Розглядаючи компоненти структури естетичного виховання, Л. Чуриліна також наголошує на значенні формування естетичних почуттів [33, c. 2].

На думку В. Розумного, суть естетичного виховання цінностей полягає в активному цілеспрямованому формуванні і удосконаленні системи естетичних потреб особистості у тій сфері її духовного життя, яку узагальнено прийнято називати естетичною культурою [23, c. 94].

О. Радугін дійшов висновку, що естетичне виховання цінностей — це цілеспрямоване формування у людини естетичного ставлення до дійсності. Він вважає, що виховання красою та через красу формує не тільки естетико-ціннісну орієнтацію особистості, а й розвиває здатність до творчості, до створення естетичних цінностей у сфері трудової діяльності, побуті, у вчинках, поведінці і, звичайно, у мистецтві [36, c. 229].

Різноманітні аспекти процесу естетичного виховання цінностей відображені в працях філософів, педагогів, психологів, мистецтвознавців. Методологічні питання естетичного виховання розроблені у працях І. Зязюна, А. Зіся, М. Кагана, М. Киященко, Л. Когана, Л. Левчук, В. Скатерщикова, Л. Столовича та ін. Ці вчені акцентують увагу на тому, що особистість завжди виховується цілісно, і цей процес виховання обов`язково повинен бути спрямований на вирішення єдиного завдання: гармонійного розвитку підростаючого покоління.

Формування естетичних цінностей у широкому філософському значенні передбачає якісні зміни рівня естетичної культури об`єкта виховання, яким може бути як окрема особистість, соціальна група, так і суспільство в цілому. Це безперервний процес, що триває впродовж життя людини, коли усуваються суперечності між рівнем естетичної культури людства та володінням цією культурою (естетичним досвідом) окремою особистістю у кожний конкретний період її життєдіяльності. Це оптимальна форма оволодіння навичками творення та сприйняття краси, передачі естетичного досвіду індивіда шляхом цілеспрямованої діяльності.

У процесі естетичного виховання цінностей формуються і розвиваються здатність людини до сприйняття і співпереживання, її естетичні смаки й ідеали, здатність до творчості за законами краси, до створення цінностей у мистецтві та поза ним (у сфері трудової діяльності, побуті, у вчинках і поведінці). Таким чином, естетичному вихованню властиві дві основні функції:

— формування естетично-ціннісної орієнтації особистості;

— розвиток її естетично-творчих потенцій, які визначають місце естетичного виховання в суспільному житті та зв`язок з іншими видами виховної діяльності. Естетичне виховання розкриває всі духовні здібності людини, що необхідні у різноманітних галузях творчості.

Л. Артемова та О. Чинаєва зазначають, що естетичне виховання цінностей — це:

а) вплив на розвиток особистості всієї навколишньої дійсності, її естетичної значущості для людини;

б) залучення людини до художньої культури;

в) спеціальна система заходів у структурі художнього життя суспільства, спрямованих на поширення знань про мистецтво, на розвиток художньої самодіяльності тощо [3, c. 65].

На наш погляд, найбільш повним є визначення естетичного виховання цінностей С. Анічкіна, який вважає, що естетичне виховання — це: по-перше, цілеспрямований процес, мета, завдання, зміст, засоби і методи якого визначаються, плануються та творчо реалізуються спеціально підготовленими педагогами для здійснення навчально-виховної діяльності, відповідно до завдань суспільства щодо формування підростаючого покоління; по-друге, процес формування естетичних якостей особистостей, а саме: здібностей сприймати, оцінювати та створювати прекрасне, умінь та навичок естетичної діяльності, художнього смаку та ін.; по-третє, естетичне виховання необхідно розглядати, з одного боку, як головну складову процесу естетичного розвитку, а з іншого — як складову процесу загального розвитку особистості; по-четверте, у процесі естетичного виховання поряд з формуванням таких соціальних якостей особистості, як естетичні здібності, смак, уміння, відбувається удосконалення зору, слуху, рухів людини. Водночас із формуванням естетичних здібностей здійснюється розвиток сутнісних якостей особистості, які впливають на її становлення.

С. Анічкін визначає, що естетичне виховання цінностей дітей молодшого шкільного віку — це цілеспрямований процес формування у них естетичних якостей (здібностей до пасивної і активної естетичної діяльності, інтересів, потреб, умінь, навичок, художнього смаку) і є важливою складовою процесу загального розвитку сутнісних якостей особистості [39, c. 13−14].

Слід відзначити, що у більшості концепцій особливу увагу приділяють цілеспрямованості процесу естетичного виховання цінностей і, як його результат, передбачають формування здатності сприймати, розуміти, оцінювати, зберігати, переживати і творити красу в повсякденному житті, в праці, в людських стосунках, мистецтві. Складність цього процесу полягає в тому, що необхідно знайти дієві засоби реалізації гармонійної єдності соціального і індивідуального, впливу багатства художньої культури та всіх благ соціального процесу на формування людської особистості.

Таким чином, більшість дослідників вважають, що система естетичного виховання цінностей пов`язана із формуванням естетичних і духовних потреб та інтересів особистості, що розвивається. Соціум, природа, література, образотворче мистецтво, музика, кіномистецтво, театр активно впливають на формування особистості молодших школярів.

На основі аналізу різних тлумачень поняття «естетичне виховання цінностей» ми дійшли висновку, що це поняття можна трактувати як педагогічний процес, спрямований на формування і розвиток естетичних почуттів, потреб сприймати, оцінювати прекрасне та творчо діяти у всіх сферах життя, зокрема й у мистецтві.

1.3 Зміст, шляхи, форми і методи естетичного виховання цінностей

Зміст естетичного виховання цінностей, орієнтованого на формування естетичної культури школярів, передбачає: розвиток у школярів здібності сприймати в природі, в праці, в творах мистецтва, оточуючій дійсності, поведінці людей, які бажають насолоджуватися цим прекрасним.

Структурними компонентами естетичного виховання цінностей є естетичне сприйняття, естетичне ставлення, естетичне почуття, естетичне судження, естетичний ідеал, естетичний смак, естетична діяльність. Вони визначаються розумовою, моральною, емоційною, духовною діяльністю людини і зумовлюють істотні зміни в її світосприйнятті, переконаннях, поведінці, сприяють естетичній діяльності особистості, розвитку її творчих сил та здібностей відповідно до об'єктивних законів розвитку краси.

Естетичне сприйняття є початковим моментом у формуванні естетичного ставлення до дійсності, тобто первісним пізнанням явищ. Виражається воно в загальній спостережливості, в здібності помічати прекрасне і звертати на нього увагу. Що саме сприймається і як — визначається особистісними особливостями школяра. Тонка поетична натура по-особливому бачить світ.

Хоча естетичні враження виникають тільки в результаті безпосереднього контакту людини із значущими об'єктами, досвід показує, що цього ще не достатньо: бачити просто навколишнє та бачити його красу — речі різні.

Характер сприйняття залежить від того, що ми виокремлюємо у сприйнятому та як, в якому напрямку його осмислюємо. Тому важливе налаштування на виявлення та фіксацію саме естетичних ознак, на сприйняття з метою оцінити естетично.

Естетичне сприйняття нерозривно пов’язане з естетичними почуттями, які виникають у процесі сприйняття прекрасного і відбивають ставлення людини до прекрасного.

Естетичні почуття виражаються у хвилюванні людини, насолоді. Це досить складне явище, яке відбиває багатство індивідуального духовного життя особистості. Естетична насолода спонукає людину ходити в театр, слухати концерти, відвідувати картинну галерею. Де не має естетичної насолоди, там не має і художнього сприймання, а є лише ознайомлення, спостереження.

Тому естетичні почуття, естетична насолода несе в собі величезну силу впливу на особистість.

Школярі повинні не тільки сприймати прекрасне, але й розуміти, оцінювати твори мистецтва, вчинки людей та ін., тобто необхідно формувати естетичне судження. В процесі оцінювання відбувається порівняння сприйнятого з раніше вже оціненими предметами або з еталонними образами, які відклалися у смаках дітей як уявлення про те, якими повинні бути окремі боки життя, для того щоб задовольняти їх естетичну потребу в досконалості.

Починаючи з несміливих і часто безпідставних «добре», «погано», «подобається», «не подобається», оцінки поступово набувають більш визначений характер, що дозволяє говорити про здатність людини правильно розуміти і оцінювати прекрасне.

Найбільш повна і закінчена форма естетичного судження знаходить вияв у естетичному ідеалі - основному зразку, з позиції якого людина оцінює навколишню дійсність, людей, їх вчинки. Естетичний ідеал відображає уявлення людини про красу, тобто це мета, до досягнення якої прагне людина, і разом з тим це основний критерій, з позиції якого оцінюється навколишня дійсність, особистість людини, її поведінка, вчинки.

На базі конкретних естетичних знань сприйняття, почуття, ідеалів, суджень і понять формується естетичний смак, під яким розуміємо стійке емоційно-оцінне ставлення людини до прекрасного, що носить вибірковий характер. У відповідності з особливостями розвитку і виховання у кожної людини виробляється свій особистий смак в тій чи іншій галузі.

Якщо предмет не залишає дитину байдужою, його емоційне відношення переходить в активно-дійове відношення, прагнення зберегти те, що подобається, помножити красу, передати її іншим (намалювати, описати в віршах, скласти казку і таке інше). Так з’являється естетична діяльність. В її результатах естетичне ставлення до світу знаходить своє предметне втілення, свою матеріалізацію. Створені за законами краси предмети є важливим показником рівня естетичного розвитку, естетичної культури людини.

Тому естетична діяльність — важливий компонент змісту естетичної культури особистості.

1.4 Шляхи і форми естетичного виховання школярів

Виділимо найбільш суттєві напрями естетичного виховання:

1. Оволодіння естетичними знаннями в процесі вивчення навчальних предметів. Особливе навантаження лежить на предметах художнього циклу: музиці, живопису, літературі.

Звісно, що предмети художнього циклу в цьому плані не рівноцінні. Особливе значення в естетичному виховання молодших школярів належить урокам художньої літератури (читання) — як за відведеним на них часом, так і за впливом на загальний розвиток дітей. Слово — найбільш зрозумілий засіб вираження ідей митця (на відміну від звуків, фарб і т.д.), що робить літературу найдуховнішим універсальним видом мистецтва.

Українські письменники Б. Грінченко, М. Коцюбинський, Олена Пчілка, Леся Українка, І. Франко вважали художню літературу одним з найефективніших засобів естетичного виховання дітей.

Так, М. Коцюбинський наголошував на тому, що дітей необхідно виховувати, передусім, за допомогою найкращих художніх творів української класики та дитячого фольклору.

Б. Грінченко вважав народні казки й оповідання багатющим дидактичним матеріалом для розумового та естетичного розвитку дітей. Працюючи вчителем, він ознайомлював своїх вихованців із творами живопису та художньої літератури, розучував і співав із ними українські народні пісні [9, c. 9−10].

Розуміючи, що художня творчість здатна виступати важливим чинником естетичного виховання молоді, І. Франко писав, що в цьому процесі мають формуватися естетичні смаки і почуття вихованців, виявлятися і розвиватися їхні здібності.

Художня література, за І. Франком, повинна передусім учити читача розпізнавати прекрасне, піднесене і потворне, трагічне і комічне, добро і зло на землі. Завдання художньої літератури — впливати як «на розум і переконання, так і на чуття, вказувати в самім корені добрі і злі боки існуючого порядку» і виховувати людей, «готових служити всією силою для піддержання добрих і усунення злих боків життя».

Особливе значення для формування естетичних цінностей має такий жанр літератури, як поезія. Саме поезія, «властивими їй способами торкає всі наші замисли, розворушує всі наші вищі духовні сили, розбуркує чуття» [12, c. 61].

У рідній мові, усній народній творчості І. Франко вбачав могутній засіб навчання та виховання підростаючого покоління.

Леся Українка приділяла надзвичайно велику увагу проблемі дитячої літератури, вважаючи її дійовим засобом виховання. З допомогою віршів та казок письменниця намагалася «навчити дітей бачити прекрасне в навколишньому світі, відчувати барвистість, багатство життя» [35, c. 76]. Чимало з творів Лесі Українки не були написані спеціально для дітей, але можуть використовуватися для дитячого читання з метою формування естетичних смаків і почуттів дітей.

Серед різних видів мистецтва особлива виховна роль належить музичному вихованню, яке вводить дітей у світ музичного мистецтва, знайомить з музичною культурою різних народів, сприяє збагаченню індивіда знаннями законів музичного мистецтва, необхідними для розуміння його сутності, формуванню смаку, музичних здібностей, виробленню навичок і вмінь, які дозволять школярам бути активними слухачами, вмілими виконавцями. Торкаючись емоційної сфери людини, музика впливає на формування її моральних і естетичних смаків та ідеалів.

Так, К. Стеценко вважав, що музика — «один з найвагоміших засобів естетичного виховання дітей, бо вона, як ніщо інше, здатна ушляхетнити людину, розвинути в ній благородні поривання, вплинути на психіку і настрій» [17, c. 63].

Перевагу музики над іншими видами мистецтва Г. Ващенко вбачав у тому, що вона, на відміну від живопису, скульптури та літератури, діє на почуття людини безпосередньо [8, c. 37].

Значущість в естетичному розвитку дітей таких видів музичної діяльності, як співи та слухання музики, підкреслював дослідник українського фольклору та музичних ігор, автор оригінальної методики естетичного виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку В. Верховинець [9].

Український композитор, педагог К. Стеценко одним із головних завдань музичного виховання цінностей у дітей вважав збудження в них «бажання краси, яка полягає у великій скарбниці української народної творчості» [31, c. 38], тому, як і М. Леонтович найбільшу роль відводив народній пісні, підкреслюючи, що вона має великий вплив на розвиток духовності та музичних здібностей, естетичних почуттів і смаків.

Образотворче мистецтво відіграє не менш значущу роль в естетичному розвитку дітей молодшого шкільного віку. Воно дозволяє не тільки знайомити школярів зі специфічним видом мистецтва, яке має свої засоби, свою мову, розширюючи тим самим знання і уявлення про мистецтво, але й включати учнів у художню діяльність з урахуванням віку дітей і особливостей розвитку їх особистості. Практична діяльність поєднує традиційну роботу на площині (малювання) з навичками об'ємно-просторового зображення і художньої орієнтації середовища (ліплення, художнє конструювання, архітектура).

Ознайомлення з творами образотворчого мистецтва історик, дослідник і педагог М. Ф. Даденков вважав необхідним етапом підготовки дитини до образотворчої діяльності. У своїй науковій статті «Естетичне виховання» він стверджував, що діти здатні тонко відчувати настрій художніх картин. Мета занять з образотворчого мистецтва, підкреслював педагог, має полягати в тому, щоб «навчити дітей милуватися творами живопису, а також розкривати перед ними закони побудови зображення предметів і явищ» [2, c. 459].

М.Ф. Даденков підкреслював доцільність використання в навчально-виховному процесі пейзажів, які передають красу природи рідного краю тощо.

Ф.І. Шміт підкреслював, що «малювання — це якась притаманна всім дітям потреба», тому вчити малювати на його думку необхідно не тільки обдарованих дітей, «які в подальшому можуть стати професійними художниками», а по можливості, усіх [36, c. 27].

Особливе місце в системі естетичного виховання займає українське народознавство, яке дозволяє знайомити школярів з духовним надбанням народу: піснею, казкою, образотворчим мистецтвом, фольклором, виробами народних умільців, обрядами, звичаями.

Так, «Могутнім фактором художньо-естетичного виховання» і «найпершим фактором пробудження художнього почуття у дітей» С. Ф. Русова вважала національним мистецтво. Вона вказувала, що дитину необхідно виховувати на «рідному матеріалі краси, розуму, естетики, вікової творчості», який «найкраще приймається в душі дитини, бо він простий у своїй красі, легше розбуджує її власні творчі сили, бо говорить до неї. лініями орнаменту, мелодіями пісень, фарбами, рухами». Педагог підкреслювала, що «музикування на різних інструментах, особливо на народних, світ різноманітних звуків та ритмів, забави, інсценівки, різні види творчої праці, малювання, а також поєднання їх у певну систему занять — все це сприяє розвиткові, дає задоволення дитині, виховує художній хист». Визначаючи виховну цінність народного образотворчого мистецтва, вона зауважувала, що «українські вишивки, кераміка, орнамент приваблюють дітей гармонією ліній, фарб, форм, надихають на творчість, викликають бажання вишивати, малювати, ліпити, будувати» [28, c. 20−23].

2. Великі можливості на формування естетичної культури школярів має організація факультативів.

У деяких школах факультативно введено курс «Світова художня культура», в якому вивчаються питання літератури, музики, образотворчого мистецтва, театру, кіномистецтва. При цьому програма передбачає синхронне визначення вказаних напрямів, що дає можливість встановлювати зв’язки між предметами гуманітарного циклу, визначати роль, місце українського мистецтва у світовому просторі.

3. Естетичне виховання у позакласній та позашкільній роботі.

Основні завдання позакласної та позашкільної роботи — це: а) залучення школярів до прекрасного; б) ознайомлення їх з творами мистецтва; в) організація естетичної діяльності дітей.

Одні форми роботи охоплюють великі групи учнів, інші - задовольняють їх індивідуальні запити, нахили, інтереси: мистецтвознавчі гуртки любителів живопису, музики, літератури та ін.; лекторії, класи любителів мистецтва, шкільні лялькові театри, драматичні гуртки; олімпіади, конкурси, виставки, огляди талантів; організація і функціонування малих художніх музеїв.

Одні форми тісно пов’язані з навчальними предметами, поглиблюють і поширюють естетичну підготовку учнів, інші ж форми є новими: календарні українські свята, різноманітні ярмарки, «козацькі змагання» тощо.

4. Великі можливості впливу на формування естетичної культури школярів має сім'я, але, на жаль, на базі мистецтва явно недостатньо спілкування дітей і батьків у сучасних умовах життя суспільства.

5. Спонукання школярів до естетичного самовиховання.

Виходячи з вищезазначеного естетичне виховання школярів може здійснюватися через такі засоби, як твори мистецтва, художня література, фольклор, природа, краса оточуючого світу та побуту, участь людини в різних видах діяльності.

Щодо методів виховання, слід враховувати фактори, які визначають їх вибір. Зазначимо найсуттєвіші з них:

1) Педагогічно обґрунтоване зіставлення методів виховання, які використовуються з метою, завданнями, змістом, принципами виховання, особливим принципом урахування індивідуальних і вікових особливостей школярів. Хто добре вивчив дитину, може вирішувати як її виховувати.

2) Застосування в єдності методів формування свідомості, формування досвіду, суспільної поведінки, стимулювання діяльності і корекції поведінки, самовиховання.

3) Урахування своєрідності педагогічних ситуацій.

4) Аналіз впливу на особистість методів, які вже застосовувались.

5) Особливість вихователя, його педагогічна рефлексія, яка передбачає усвідомлення мотивів своїх дій, уміння вирізняти особисті труднощі школяра; здатність поставити себе на місце іншого, побачити те, що відбувається, очима дітей, адекватно оцінити результати роботи.

6) Забезпечення переходу методів виховання в методи самовиховання.

В.Т. Рогожкін виділяє групу методів виховання почуттів. Серед них автор називає методи:

1) спеціального опору на емоційність змісту, знаходження в ньому духовно близького, істотно важливого, рідного для школяра з метою збудження і розвитку в нього моральних почуттів;

2) вплив на почуття школяра шляхом виразності викладу, мовлення, міміки, жестів педагога;

3) залучення школярів до активної навчальної і позакласної діяльності, що забезпечує переживання, радість пізнання, творчості, творіння;

4) вплив на почуття школярів емоційністю обстановки;

5) вплив на почуття школярів емоційністю стосунків між ними, вчителями, батьками, оточуючими людьми;

6) збудження почуттів фізичним впливом на дитину (тактильний метод).

Наприклад, ласкавий дотик [26, c. 93].

Розділ 2. Формування естетичних цінностей молодших школярів засобами мистецтва

2.1 Психологічні основи процесу естетичного сприймання

Естетичне сприймання дійсності, розуміння прекрасного в житті і мистецтві, прагнення до його творення пов’язане з різними сферами психологічної діяльності людини — відчуттям і сприйманням, мисленням і мовою, уявою і почуттями тощо.

Естетичне сприймання в тій чи іншій мірі властиве дітям-школярам. Залежно від віку, від рівня розвитку, від ступеня уявлень, трудового і життєвого досвіду вони по-різному сприймають твори мистецтва, прекрасне в природі, в житті суспільства, в праці.

Той чи інший об'єкт навколишньої дійсності не виступає перед дитиною з самого початку як естетичний об'єкт. Переш ніж стати таким він повинен бути для учня осмисленим, змістовним, а отже, в найпрямішому розумінні слова «зрозумілим об'єктом. Естетичне ставлення до твору чи до малюнка так само, як і до музичного твору, виникає в учня поступово.

Джерелом естетичних сприймань учнів можуть бути різні об'єкти: рідна природа, найрізноманітніші предмети матеріальної і духовної культури, а також краса людських відносин у житті і праці, в навчанні, твори реалістичного мистецтва, яке розкриває «загальне буття людини» (К. Маркс).

Сприймаючи високохудожні твори мистецтва, які правдиво і яскраво відображають дійсність, учні виявляють такі емоції, як радість і обурення, сум і побоювання (за долю героїв твору), ненависть і гнів до ворогів, глибоке хвилювання, викликане трагічною розв’язкою, і т.д.

Пізнаючи прекрасне, гармонійне в природі, в навколишній обстановці, дитина з кожним роком відчутніше переживає почуття насолоди від прекрасного. Сліди безпосередніх вражень, збережені як в інтелектуальній, так і в емоційній пам’яті цього віку, в подальшому духовному житті школяра набувають нових і нових відтінків, забарвляючи водночас нові думки, переконання, переживання неповторними, ніколи не минаючими барвами першого враження.

Від естетичного розвитку, набутого в дитинстві, в основному і залежить естетичний і емоційний розвиток людини. Враховуючи це, ми прагнемо, щоб природа, навколишня обстановка, поезія, образотворче мистецтво, музика — все, посильне і зрозуміле дитині, лишало в її пам’яті глибокий слід на все життя.

Необхідно пробуджувати в учнів яскраві естетичні почуття з допомогою явищ, картин, образів, що відображають величну, благородну, але цілком зрозумілу їй ідею, — ту, що кличе до активної дії, до боротьби за оволодіння силами природи, до перемоги розуму. Іншими словами, вплив, якого зазнає школяр з перших днів перебування в школі, має набиратись яскравих естетичних вражень, адже естетичні почуття і цінності, які задовольняє, а саме пробуджує і розвиває, в учня школа, збагачують інтелект, підносять його як особистість.

Особливо сильні естетичні емоції пробуджуються в дітей 6−10-річного віку в тих випадках, коли зрозуміла, хвилююча ідея доноситься до свідомості вихованців у казковій формі. Алегорія посилює враження, утверджує моральні поняття про добро і зло, справедливість і несправедливість, красу і вульгарність. Музика, виразність мови дійових осіб, відтворення відповідної обстановки — все це посилює естетичні почуття і цінності дітей.

2.2 Формування естетичних цінностей засобами образотворчого мистецтва і літератури

Образотворча діяльність властива дітям змалку. Завдяки цій діяльності дитина глибше пізнає суть життєвих явищ, навколишніх предметів.

Формування естетичних цінностей, що здійснюються з раннього шкільного віку засобами образотворчого мистецтва має три основних напрямки:

— залучення учнів до безпосередньої участі в різних видах образотворчої діяльності на уроках малювання і ліплення, під час позакласних занять — у гуртках образотворчого мистецтва, під час художнього оформлення школи, влаштування художніх виставок, складання різних альбомів, колекцій тощо;

— ознайомлення учнів із зразками образотворчого мистецтва в музеях, на виставках, у картинних галереях;

— ознайомлення з певними напрямками, жанрами, формами образотворчого мистецтва, з біографіями видатних майстрів живопису, скульптури, архітектури, що має на меті дати учням певні знання, художню освіту.

Поряд з малюванням велике значення в формуванні естетичних цінностей має ліплення, виготовлення предметів з пап'є-маше, різьблення по дереву та ін. У процесі вивчення цих видів образотворчого мистецтва в учнів розвивається спостережливість, вміння зображати різні форми, пов’язуючи їх з художнім задумом, формуються просторові уявлення про предмети навколишнього світу.

Серед численних форм позакласної роботи важливе місце належить ознайомленню учнів із зразками образотворчого мистецтва: відвідування музеїв, виставок, картинних галерей тощо. У багатьох школах створено свої картинні галереї, що сприяють формуванню в учнів високої ідейності, важливо для правильного сприймання дійсності, розуміння прекрасного в житті і мистецтві.

Корисно виготовляти художні альбоми, зокрема альбоми реподукції картин видатних українських і зарубіжних художників, альбоми окремих видів мистецтва, жанрів, окремих музеїв. Такі альбоми можна використати на уроках літератури, історії, для проведення етичних бесід, бесід з історії мистецтва, на заняттях художніх гуртків і т.д.

Велику виховну роль можуть відіграти тематичні виставки зразків образотворчого мистецтва, супроводжувані лекціями, бесідами про живопис, скульптуру, архітектуру.

Керуючи всіма видами художньої образотворчої діяльності учнів треба:

всебічно стимулювати ініціативу дітей у всіх видах образотворчої діяльності;

дбати про прищеплення учням естетичних цінностей;

відбирати для показу учням такі зразки художньої творчості, які насичені глибоким ідейним змістом і спрямовані на виховання етичних норм поведінки.

Література в певному розумінні займає ключову позицію в усьому процесі навчання та виховання молоді. «Література в школі, — говорив О. Твардовський, — це те саме, що література в житті, тільки в школі вона є процесом планомірного впливу на душу учня під відповідальним наглядом і керівництвом викладача. Тут вона, література, іде попереду життєвого досвіду людини, вона випереджає його, готує до нього. Література в школі робить ту саму справу, що й у житті, — формує людську свідомість, світосприймання, особистість людини в пору її найбільшого сприймання, найбільшої вразливості і навіть просто пам’ятливості, чого в іншу пору в людини часто не буває».

Розвиваючи естетичні смаки і живлячи думки, література спрямовує прагнення, бажання учнів, виховує в них високу культуру почуттів. Художня література — добрий порадник молоді, вона допомагає юнакам і дівчатам вибрати шлях у житті.

У системі естетичного виховання важливу роль відіграє позакласне літературне читання.

Педагогічно правильна організація позакласного читання є дійовим засобом формування естетичних цінностей, засобом прищеплення учням думок, почуттів, якими живуть позитивні герої.

2.3 Формування естетичних цінностей засобами музики і співів

Музика і співи як види мистецтва, що найглибше відображають людські почуття, переживання є важливим засобом формування естетичних цінностей. Вони збагачують емоційне життя учнів, підносять їх загальну культуру, сприяють вихованню ідейності, цілеспрямованості.

Формування естетичних цінностей засобами музики і співів здійснюється на спеціальних уроках і в позакласній роботі.

У початкових класах учні дістають елементарні відомості про музику, форми і характер музичних і вокальних творів, їх художні засоби вчаться розрізняти мажорний і мінорний тони, різні голоси, ознайомлюються з окремими музичними інструментами, розучують пісні.

У старших класах знання учнів з музики і співів значно розширюються; тут більше уваги приділяється розвитку музичних і вокальних здібностей учнів, ознайомленню з творами класичного мистецтва.

Найбільш поширеною формою музичного виховання є хоровий спів. Підвищуючи загальну музичну культуру учнів пісня сприяє їх ідейному вихованню, вона розвиває їх художні смаки, формує естетичні цінності. У процесі хорового співу виховуються співочі навички, вокальна культура учнів, вони вчаться розуміти пісню і музику.

Уроки співів і музики повинні не тільки давати учням музичні знання, уміння і навички, а й розвивати музикальні, вокальні здібності, слух, пам’ять.

Уроки музики і співів на всіх етапах навчання доповнюються позакласними заняттями. Сюди належить: робота шкільних і класних хорів, оркестрів.

Музичні лекторії підготовляють концерти-лекції, концерти-бесіди, де виконавцями виступають самі учні або вчителі, батьки, або запрошені артисти. Концерти-лекції здебільшого присвячують творчості видатних композиторів: П.І. Чайковського, О.П. Бородіна, М.І. Глінки, М. П. Мусоргського, М.А. Римського-Корсакова, М. В. Лисенка, Л. Бетховена та ін. Тут учні ознайомлюються з симфонічною, оперною, камерною-інструментальною, камерно-вокальною, народною музикою, з музичним мистецтвом та його жанрами, з елементами теорії музики і музичної культури. Бесіди супроводжуються слуханням музики.

Цікавою формою музичного виховання є вікторини, за допомогою яких закріплюються набуті знання і навички з музики, співів, виховуються смаки, вечори музичної культури, вечори пісні, музичного твору тощо. Усі ці види позакласної роботи служать справі музичної освіти і формуванню естетичних цінностей.

Важливе місце в формуванні естетичних цінностей учнів займають шкільні свята. Так, під час зимових канікул можна організувати свято «Зустрічаймо Зиму! «для цього силами учнів створюють ковзанку, снігову і льодову гірки, готують спортивний інвентар — лижі, ковзани і санки. учні готують концерт, до програми якого включаються пісні про зиму, вірші про зимову природу, про рідний край, музичні манери тематичного характеру, спортивні виступи тощо.

Художнє оформлення свята має відображати його тему.

2.4 Художня самодіяльність як засіб формування естетичних цінностей

Засобами формування естетичних цінностей учнів є художня самодіяльність, робота різноманітних мистецьких гуртків.

Такі гуртки створюються за бажанням учнів, з урахуванням їх інтересів, нахилів до певного виду мистецтва або до того чи іншого заняття.

Мистецькі гуртки і гуртки художньої самодіяльності певною мірою доповнюють уроки малювання, креслення, співів, музики, але можуть мати і самостійне значення. Наприклад, можуть вивчати образотворче і прикладне мистецтво, хореографію, гру на баяні, скрипці, фортепіано, на народних інструментах; це можуть бути гуртки театрально-драматичний, художнього слова та інше. Керують такими гуртками самі учні або, на громадських засадах, батьки, працівники мистецтва.

Позакласну гурткову роботу з художнього виховання треба планувати і відповідно спрямовувати, щоб вона сприяла піднесенню рівню культури учнів, залученню їх до різних видів мистецтва, розвивала їх художню творчість. Дійовим засобом естетичного виховання є театр. Школа не тільки організує показ професійного драматичного мистецтва в театрах юного глядача, ляльковому, драматичному, оперному та ін., а й залучає учнів до театрального мистецтва через драматичні гуртки, організацію шкільних театрів ляльок тощо.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой